З 1938 року — завулок Варлена[5], на честь французького революціонера Ежена Варлена. Сучасну назву відновлено у 1944 році[6].
До 1962 року до складу провулку входила також вулиця Паторжинського[7]. Особливістю провулку є його тупикове завершення — траса провулку впирається у споруджену в 1950-х роках підпірну стіну зі сходами, що ведуть до вулиць Паторжинського та Ірининської.
Забудова
Забудова провулку відноситься до періоду кінця XIX — початку XX століття. Стилі будинків характерні для тих часів: цегляний, модерн, історизм.
Пам'ятки архітектури
№ 3/16 — садиба початку XX століття. Складається з двох житлових будинків, один з яких зведений у 1903 році у стилі історизм, другий — у стилі раціонального модерну у 1910-1913 роках
№ 4 — житловий будинок працівників Народних комісаріатів радянського господарства УРСР. Зведений у 1934–1935 роках у стилі конструктивізм.
№ 9-А та 9-Б — садиба, зведена у 1914 році архітектором В. Риковим. Складається із двох житлових будинків у стилі модерн.
будинок № 12 — житловий будинок, зведений у 1900 році у стилі неоренессанс.
будинок № 14 — житловий будинок, зведений у 1889 році у цегляному стилі архітектором В. Ніколаєвим.
будинок № 17 — житловий будинок, зведений наприкінці XIX — на початку XX століття архітектором В. Ніколаєвим. Стиль — історизм з елементами неоренессансу.
У будинку № 12 проживав історик-фольклорист П. Глядківський (1920-ті—1930-ті роки), дослідниця української наукової мови К. Кондратьєва (1920-ті роки — 1960), художниця і педагог О. Троїцька-Гусєва (1900–1904).
Будинок № 14 належав начальнику Третього відділення Київської казенної палати Луці Яковичу Рудченку, у якого у 1902–1912 роках часто зупинявся його брат Панас Якович Рудченко — письменник Панас Мирний.
У № 28 (втрачено) мешкали архітектор М. Бобрусов, видавець В. Кульженко, лікар, завідувач кафедри Київського університету І. Титов. У будинках № 25 та № 30 (втрачено) жив фольклорист, академік ВУАНА. Лобода, у будинку № 30 — музикознавець та літературознавець Д. Ревуцький, у будинку № 27 (втрачено) — піаніст, композитор, професор консерваторії Г. Ходоровський.
Цікаві факти
У 1913 році мешканці провулка звернулись до міської управи з проханням — частину провулка між вулицями Ірининською та Прорізною віднести до Ірининської вулиці. Міська управа не побачила підстав для перейменування. Прохання мешканців було виконане лише у 1962 році, коли частину провулка від Ірининської до Прорізної виокремили як вулицю Паторжинського[8].
↑Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 11 листопада 1938 року № 1082/6 «Про перейменування вулиць м. Києва» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 1. Спр. 10720. Арк. 30, 30зв, 31, 31зв, 32, 32зв, 33. [Архівовано з першоджерела 28 листопада 2015.]