Міколай Закліка з Мендзиґужа
Міколай Закліка з Мендзиґужа та Мидльніків гербу Топор (пом. після 1409) — польський державний діяч, великий канцлер коронний (1384—1409—?), староста Бжесць-Куявський (1398—1401). ЖиттєписМіколай був представником польського шляхетського роду Закліків гербу Топор. Син воєводи сандомирського Яна Закліки з Мендзиґужа, який отримав від короля Казимира Великого село Мендзиґуже та став родоначальником роду Заклік[1]. 1377 року, коли малопольська шляхта поспішала на Червону Русь, щоб відбити напад литовців, однією з 7 хоругв, виряджених родом Топорчиків, керував Міколай Закліка[2] Будучи одним із двох синів Яна Закліки, Міколай мав стати священиком, згодом він отримав посаду пробста сандомирського[3] (1384—1394)[4]. 1384 року був призначений канцлером двору королеви Ядвіги[5]. Після коронації Владислава II Ягайла 1386 року очолив його королівську канцелярію[6]. Мав тісні зв'язки із впливовим каштеляном і старостою краківським Яном із Тенчина; зокрема, через канцлера «краківські пани» здійснювали вплив на політику нового короля[7]. Починаючи з червня 1394 Міколай Закліка поволі віддаляється від канцелярійної діяльності. Його функції в канцелярії перейняли підканцлер Клеменс Москажевський і протонотаріус Миколай Куровський[pl][8]. Після того, як 1403 року підканцлером став Миколай Тромба, канцлер узагалі лише зрідка зустрічався в канцелярських формулах[4]. Протягом 1398—1401 років Міколай Закліка був старостою Бжесць-Куявським[9][4]. Наприкінці свого тривалого перебування на посаді канцлера, він присвячує себе розбудові та внутрішньому облаштуванню королівських земель Куявського староства, які доводить до дуже заможного стану[2]. Завдяки зусиллям королеви 1399 року, канцлер Закліка з Мендзиґужа подарував село Щепанув сандомирському кляштору Святого Духа та шпиталю при ньому[10]. 1401 року брав участь у підписанні Віленсько-Радомської унії між Польським королівством і Великим князівством Литовським[11]. Дбаючи про користь і добробут відновленого Краківського університету, Міколай Закліка зрікається на її користь своїх прав патронату над колегіатою св. Ідзі в Кракові. Папа підтверджує цю пожертву буллою від 10 травня 1401 року, а канцлера Закліку Академія записує до числа своїх благодійників[2]. 15 червня разом із підканцлером Клеменсом Москажевським він склав проєкт декрету про церемоніальні королівські пожертви для Краківського університету[12]. 1408 року він виступає одним із виконавців заповіту померлої королеви Ядвіги[2]. Востаннє як канцлер Міколай Закліка виступає у документі від 19 серпня 1409 року. Ймовірно, його можна також ідентифікувати з безіменним канцлером, згаданим 1411 року в рахунках міста Казімежа[4]. Сім'яБлизько 1394 року одружився з Ядвігою, пізніше вдруге одружився з Анною[13]. Мав сина, можливо, на ім'я Ян (пом. 1451), який був зятем доньки люблінського каштеляна Міхала з Богуміловиць і Януша Кобилянського, до 1432 року разом із братами був тенутаріушем (негродовим старостою) солецьким, власником маєтків у Люблінській землі, зокрема, частини Бистшиці та Тисьмениці, клієнт родини Тенчинських[14]. ТопонімиНа честь Міколая Закліки названа одна з вулиць у Кракові, у районі Мидльніки — вулиця Закліки з Мидльніків, яка простягається від вулиці Баліцької до берегів річки Рудава[13]. Примітки
Джерела
|