Нагорода Альбе́рта Ейнште́йна (англ.Albert Einstein Award) — нагорода в галузі теоретичної фізики, яку присуджував Інститут перспективних досліджень (США) і якою відзначали учених за високі досягнення в природничих науках. Була заснована у 1949 році Меморіальним фондом Льюїса і Рози Строз (англ.Lewis and Rosa Strauss Memorial Fund) з нагоди 70-ї річниці з дня народження Альберта Ейнштейна[1] і її вручали у 1951—1979 роках. Складалася із золотої медалі (через що нагороду іноді помилково називають медаллю Альберта Ейнштейна) та грошової винагороди на суму $15000[2][3] яка була згодом зменшена до $5000 [4][5]. Переможець обирався комітетом, у перший склад якого входили Ейнштейн, Оппенгеймер, фон Неймана та Вейль[6] при Інституті перспективних досліджень, який керував нагородою[3] і одним з опікунів якого був Льюїс Штраус[7].
Премія була заснована ще при житті Ейнштейна, коли той працював професором в Інституті перспективних досліджень. Свого часу цю нагороду назвали «найвищою у своєму роді у Сполучених Штатах»[8]. Дехто вважав цю нагороду «престижним еквівалентом Нобелівської премії»[9].