Нетилміцин при внутрішньом'язовому введенні швидко всмоктується, біодоступність антибіотику становить 100 % як при внутрішньом'язовому, так і при внутрішньовенному введенні. Максимальна концентрація в крові досягається протягом 30-60 хвилин. Високі концентрації препарату виявляються в плевральній, перикардіальній, синовіальній, перитонеальній, асцитичній рідинах; вмісті абсцесів; мокроті[1]; нирках і сечі; легенях; печінці; міокарді; селезінці. Препарат погано проходить через гематоенцефалічний бар'єр, але при запаленні мозкових оболон концентрація нетилміцину в спинномозковій рідині зростає.[1] Препарат проходить через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Нетилміцин не метаболізується в організмі, виводиться з організму нирками в незміненому вигляді. Період напіввиведення препарату становить 2-4 години, повного виведення — до 100 годин. При порушенні функції нирок період напіввиведення може подовжуватися до 70 годин.
Показання до застосування
Нетилміцин показаний при інфекційних ураженнях, які спричинюють чутливі до антибіотику збудники: бактеріємії та сепсисі включно з сепсисом новонароджених[2], тяжких інфекціях дихальних шляхів; інфекціях сечовидільних шляхів, інфекціях травної системи і інтраабдомінальних інфекціях (включаючи перитоніт), інфекціях кісток та суглобів, опіках, ранах та хірургічних післяопераційних інфекціях, гонореї, інфекціях центральної нервової системи (у тому числі менінгіті), інфекціях сечовидільних шляхів та для профілактики післяопераційних ускладнень при оперативних втручаннях на сечостатевих органах.[1]
З боку нервової системи — нечасто головний біль, парестезії, запаморочення, шум у вухах, дезорієнтація, ураження VIII пари черепно-мозкових нервів з імовірністю розвитку часткової або повної глухоти.
З боку сечовидільної системи — рідко олігурія, гематурія, зниження клубочкової фільтрації, ниркова недостатність.
Порушення обміну речовин — гіперглікемія, затримка рідини в організмі, рідко розвиток синдрому Фанконі (екскреція амінокислот з сечею та розвиток метаболічного ацидозу).
Місцеві реакції — у поодиноких випадках спостерігалися болючість і гіперемія у місці внутрішньом'язової ін'єкції.
Нетилміцин має значно нижчу ото- та вестибулотоксичність, ніж інші аміноглікозиди. У проспективному дослідженні показано, що кохлеарна токсичність нетилміцину становить усього 2,4 %; тоді як частота вестибулотоксичності для гентаміцину, тобраміцину та амікацину становить 6—13 %.[4] Згідно інших досліджень, ототоксичність нетилміцину становить 2,3 % випадків у порівнянні з 9,7 % у тобраміцину, 7,7 % гентаміцину та 13,8 % амікацину; описані також випадки відновлення слуху при відміні гентаміцину та його заміні нетилміцином.[2] Нетилміцин має також значно нижчу нефротоксичність. Частіше нефротоксичність спостерігається у хворих похилого віку та у хворих, які отримували високі дози препарату. Частота нефротоксичності також вища у хворих на цукровий діабет, і може складати у таких хворих від 1 до 18 % випадків.[1] Загальна частота нефротоксичності нетилміцину при проведенні клінічних спостережень становила 2,8 % у порівнянні із 11,5 % при застосуванні тобраміцину, 11,1 % гентаміцину та 8,5 % амікацину.[2] У меншому ступені нефротоксичність нетилміцину спостерігалась при застосуванні й у новонароджених дітей.[1]
Протипоказання
Нетилміцин протипоказаний при підвищеній чутливості до аміноглікозидів, вагітності, годуванні грудьми, міастенії, паркінсонізмі, ботулізмі. З обережністю препарат застосовують при дегідратації та нирковій недостатності.
Форми випуску
Нетилміцин випускається у вигляді ампул по 2 мл 2,5 % та 10 % розчину.[5]
