Нова жінка — концепція Олександри Коллонтай, російської революціонерки і найвідомішої теоретикині більшовизму з жіночого питання, описана в однойменній статті 1913 року (пізніше виданої в збірнику «Нова мораль і робітничий клас» 1919 року). Вважається важливою частиною соціалістичної і феміністськоїдумки початку XX століття[1]. У статті Коллонтай пише про художню творчість Ґергарта Гауптмана, Томаса Манна, Ґрети Мейзель-Гесс[de], Тетяни Щепкіної-Куперник. Витоки ідеї походять із думок Коллонтай про те, що оголосити жінку рівноправною не означає зробити її рівноправною, що, крім здійснення політичних і економічних реформ, існує необхідність перегляду відносин між статями. Коллонтай вважала, що капіталізм і жовтневий переворот були необхідною умовою створення і розвитку типу нової жінки у всьому світі[2].
В англомовній літературі перші згадки нової жінки датуються новелою Марії Еджворт[en] «Беллінда» (1801) і в романі Елізабет Браунінг «Аврора Лі» (1856).
Говорячи про тип нової жінки, Коллонтай критикує традиційну роль жінки, яка сприяє споживацькому ставленню чоловіка до жінки і використанню її для досягнення особистих цілей[4]. На противагу традиційній моделі, нова жінка «відмовляється грати другорядну роль у суспільстві», «хоче бути повноправною і повноцінною особистістю»[5]. Коллонтай пише, що нову жінку найбільше відображають холості жінки, на відміну від жінки минулого, вони не є в першу чергу «дружинами» — тінями і доповненнями своїх чоловіків.
У своїй статті Коллонтай говорить про нові якості, які повинна виховати в собі жінка:
Перемагати свої емоції і виробити внутрішню самодисципліну.
Виявляти повагу до свобод та почуттів інших. «Вимагаючи поваги свободи почуття для себе, вони навчаються допускати цю свободу і для іншого»[6].
Нова жінка «бажає і шукає дбайливого ставлення до своєї особистості, до своєї душі. Деспотизму вона не терпить».
Нова жінка — самостійна особистість. «Сучасна, нова жінка не тільки не боїться самостійності, а й навчається нею дорожити в міру того, як інтереси її все ширше і ширше виходять за межі сім'ї, дому, любові».
Нова жінка не приховує своєї сексуальності, вона проти «подвійної моралі» у відносинах із чоловіком[1].
Ці ідеї Коллонтай також описані в її художніх творах — Жінка на зламі (1923), Любов бджіл трудових (1923) і повісті Велика любов (1927)[1].
Суспільна реакція
Нові ідеї Коллонтай і її художня творчість викликали активну дискусію в суспільстві[7] і нерідко зазнавали ідеологічних нападок як потенційно шкідливі новому радянському суспільству[8].
Перекладач повинен розуміти, що відповідальність за кінцевий вміст статті у Вікіпедії несе саме автор редагувань. Онлайн-переклад надається лише як корисний інструмент перегляду вмісту зрозумілою мовою. Не використовуйте невичитаний і невідкоригований машинний переклад у статтях української Вікіпедії!
Машинний переклад Google є корисною відправною точкою для перекладу, але перекладачам необхідно виправляти помилки та підтверджувати точність перекладу, а не просто скопіювати машинний переклад до української Вікіпедії.
Не перекладайте текст, який видається недостовірним або неякісним. Якщо можливо, перевірте текст за посиланнями, поданими в іншомовній статті.
,_1896.jpg)
.svg){kind=small}
