Нікольський Микола Петрович
Мико́ла Петро́вич Ніко́льський (1902 , Карачев, Карачевський повітd, Орловська губернія, Російська імперія — 1972 , Москва, РРФСР, СРСР ) — радянський військовий та державний діяч, генерал-майор. Депутат Верховної Ради УРСР 1-го скликання (1938–1947), депутат Верховної Ради Молдавської РСР 1-го скликання (1941–1946), член ЦК Комуністичної партії (більшовиків) Молдавії (1941–1949). БіографіяНародився 1902 року в місті Карачеві, тепер Карачевський район, Орловська область, Росія. Батько до революції був караульним вулиці, мати — домогосподаркою, обидва померли 1927 року. 1914 року закінчив початкову школу, почав працювати як хлопчик учня в місцевій типографії, на електростанції, прядильній фабриці. У березні 1918 року добровольцем вступив до Червоної армії, навчався в учбовій команді. У 1919 — березні 1921 року — старшина 3-го польового важкого артилерійського дивізіону на Південному фронті. Член РКП(б) з 1920 року. З березня 1921 року працював у органах ЧК — ОДПУ — НКВС — МВС — КДБ. Закінчив курси ОДПУ (1922), 1927 року — Вищу прикордонну школу (1927), Військову академію імені М. В. Фрунзе (1937). У військах НКВС займав різні посади: командир дивізіону Ново-Петергофської школи прикордонної охорони, командир полку, командир 29-ї стрілецької дивізії НКВС з охорони залізниць. У 1938 році — начальник 26-го Одеського прикордонного загону НКВС Київського округу. 26 червня 1938 року обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання по Цебриківській виборчій окрузі № 107 Одеської області. З квітня 1939 року — виконувач обов'язків начальника, начальник Прикордонних військ НКВС Азербайджанського округу. Наприкінці 1939 — на початку 1940 року брав участь у радянсько-фінській війні, помічник командувача армії. З 1940 року — начальник управління Прикордонних військ НКВС Молдавського прикордонного округу. 1940 року обраний депутатом Верховної Ради Молдавської РСР 1-го скликання, 1940 року — членом ЦК Комуністичної партії (більшовиків) Молдавії. Під час німецько-радянської війни служив на посаді начальника охорони тилу Південного фронту, у грудні 1941 року — заступник командувача Московського військового округу, у 1942–1943 роках — командир Грозненської стрілецької дивізії НКВС на Кавказі. Наприкінці 1943 року за станом здоров'я переведений на посаду начальника факультету прикордонних військ Військової академії ім. М. В. Фрунзе. З 1946 року — помічник начальника Військового інституту МВС СРСР, а з грудня 1946 року по березень 1947 року — виконувач обов'язків начальника інституту. З березня 1949 року перебував на керівній роботі в Управлінні конвойних військ МВС СРСР. Помер 1972 року в Москві. Похований на Головинському кладовищі. РодинаБув одружений, мав дочку. Військові звання
Нагороди
Посилання
Джерела
|