|
Опанас Щуровський
Опана́с (Афана́сій) Заха́рович Щуровський (пом. 28 вересня 1663) — український державний і військовий діяч доби Гетьманщини, дипломат, переяславський полковник (1662—1663). Родич і соратник наказного гетьмана Якима Сомка, страчений разом з ним у Борзні. ПоходженняЯким Сомко називав його своїм «братом». Згідно з реконструкцією В. Кривошеї, був двоюрідним братом гетьмана — сином православного шляхтича Захара Щуровського та невідомої на ім'я доньки козацького сотника Федька Сома — діда Якима Сомка[1]. Перед Визвольною війною рід Щуровських фіксувався у Борисполі. Найімовірніше, його представником також був гельмязівський сотник Переяславського полку у 1649 році Іван Щуренко-Щуровський[2]. Також дослідник В. Кривошея припускав зв'язок роду із селом Щурівкою Іваницької сотні Прилуцького полку[3]. З XVI століття відомі зем'янські роди Щуровських-Щурівських у Волинському та Брацлавському воєводствах[4][5]. ЖиттєписУ 1661—1662 роках кілька разів призначався наказним переяславським полковником від Якима Сомка, який суміщав полковницький уряд та наказне гетьманство. Зокрема, згаданий як наказний полковник восени 1661[6] і у квітні 1662[3]. Після обрання Сомка повновладним гетьманом на Козелецькій раді у квітні 1662, на полковництві його змінив Семен Гладкий, що раніше був генеральним осавулом. Проте вже у травні полковником був обраний Щуровський, а Гладкий перейшов на уряд генерального судді. 23 травня як переяславський полковник Щуровський підписав листа до царя зі скаргою на єпископа Мефодія (Филимоновича)[7]. Брав участь у обороні Переяслава від військ правобережного гетьмана Юрія Хмельницького у червні 1662. У листі до царя від 25 червня Сомко згадує Щуровського, перелічуючи полковників, які перебувають при гетьмані зі своїми полками. Очолював полк у битві під Каневом 26 липня, де правобережні козаки та кримські татари зазнали нищівної поразки від військ Якима Сомка та московського воєводи Гр. Ромодановського. Переяславський полк відзначився у цій битві[6]. Активно підтримував Сомка у політичній боротьбі наприкінці 1662 — на початку 1663 року. У вересні 1662 підписав колективний лист лівобережної старшини до Олексія Михайловича на підтримку політики Сомка та з засудженням дій «кошового гетьмана» Івана Брюховецького. Виконував дипломатичні доручення лівобережного гетьмана. На початку 1663 разом із лубенським полковником Степаном Шамрицьким та ігуменом Мгарського монастиря Віктором Загоровським вів перемови у Переяславі з представниками короля Речі Посполитої Яна ІІ Казимира[7]. 2 лютого зустрічався у Переяславі з царським посланцем Федором Лодиженським, у подарунок від якого отримав два соболі[1]. Після поразки Сомка на чорній раді в Ніжині у червні 1663 взятий під варту, утримувався в Ніжинському замку. 28 вересня страчений у Борзні за вироком військового суду разом з гетьманом Сомком та іншими його прибічниками[7]. НащадкиДонька Тетяна (Щуровщанка) першим шлюбом одружена з Павлом Рустановичем — етнічним греком, військовим товаришем Переяславського полку, найбагатшим купцем у Переяславі. Другим шлюбом — з Іваном Берлом (пом. 1721) — вороньківським сотником, переяславським полковим суддею[8]. Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||
