Орловський Володимир Донатович

Володимир Орловський
Народження	20 січня (1 лютого) 1842(1842-02-01) Київ
Смерть	19 лютого 1914(1914-02-19) (72 роки)
	Генуя, Італія
Поховання	Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Країна	Російська імперія
Жанр	пейзаж[1][2]
Навчання	Петербурзька академія мистецтв (1867)
Діяльність	художник, пейзажист
Напрямок	реалізм
Роботи в колекції	Фінська національна галерея і Національний художній музей України
Нагороди
Орловський Володимир Донатович у Вікісховищі

Володи́мир Дона́тович Орло́вський (20 січня (1 лютого) 1842(18420201), Київ — 19 лютого 1914, Генуя) — український живописець, академік Петербурзької академії мистецтв, тесть художника Миколи Пимоненка.

Народився у Києві 20 січня (1 лютого) 1842. Початкову художню освіту здобув у 2-й київській гімназії у художника і педагога Івана Сошенка. Згодом за підтримки Тараса Шевченка вступив і в 1868 закінчив Петербурзьку академію мистецтв (з 1874 — її академік, з 1878 — професор)^[3].

Брав участь у діяльності малювальної школи Миколи Мурашка, був одним із засновників Київського художнього училища. Після закінчення Академії вивчав сучасне мистецтво у Франції, де близько познайомився з творчістю майстрів так званої барбізонської школи, і саме його можна вважати першовідкривачем барбізонців для українського пейзажного живопису.

Після повернення із Франції з 1886 живе постійно у Києві. Колишня приватна садиба Орловського розташована під № 28 на Гоголівській вулиці. Бере участь у виставках київських художників, з успіхом проходять його виставки за кордоном. Його велика заслуга в тому, що він, перейнявши досвід барбізонців, одним із перших серед українських художників почав розвивати тему українського національного пейзажу.

У 1914, під час перебування в місті Генуя в Італії, раптово помирає. Труну з тілом художника перевезено до Києва і поховано на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 17, ряд 1, місце 29).

Опинившись ще в студентські роки в кримському маєтку князів Воронцових, Орловський прислухався і оцінив мудрі поради господині дому. Саме вона зорієнтувала починаючого живописця на увагу до сонячного світла. Саме в Алупці він написав перший пейзаж, побудований на контрастах холодної тіні й яскравого світла. Сонячне світло, його магічний вплив на природу, несподівані ракурси будуть хвилювати живописця все його життя. «Шукач сонячного світла» — так називали сучасника Володимира Орловського. У пейзажах майстра завжди велике місце приділялося освітленню.

Як пише про художника Ігор Шаров, улітку Орловський їздить по Україні, Криму, завжди маючи при собі етюдник, фіксуючи цікаві пейзажні мотиви, жанрові сцени. А взимку у його майстерні ці скороминущі враження перетворюються на закінчені, композиційно вибудовані картини, подібні до «Затишку», з її традиційною академічною триплановістю й живим сонячним світлом.

Твори зберігаються за кордоном, у в Києві, в Національному художньому музеї України зберігається лише незначна частина його творчої спадщини.

Раннім творам Орловського притаманні риси романтичного сприйняття навколишнього світу, дещо умовне, академічне, композиційне й колористичне розв'язання сюжетів:

• «Вид села Кокоз у Криму», «Кримський пейзаж», 1868.
• «Перед шквалом», «Захід сонця», «Болото», «В степу», «Вечір», «Сівба», «Лісовий зруб», «Піски», всі — 1874.

В найкращих творах художник правдиво й поетично передано красу рідної природи:

• «Село», «Рибалки», 1877;
• «Жнива», 1882;
• «Затишшя», 1890;
• «Хати в літній день», всі — в ДМУ ОМ;
• «Березовий гай», 1884, Азербайджанський музей мистецтв імені Р. Мустафаєва.

• 
  Український краєвид, 1882
• 
  Жнива
• 
  Повінь
• 
  Затишшя, 1890
• 
  Урожай в Україні, 1880
• 
  Млин на узліссі
• 
  Дніпро, 1882 р.

• Т. І. Лазанська. Орловський Володимир Донатович [Архівовано 21 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 640. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Філімонова А. С. Творчість Володимира Орловського: еволюція стилю в контексті розвитку пезажного живопису другої половини ХІХ = ХХ століття. Автореф. дис. канд. мистецтвознавства. 17.00.05 — образотворче мистецтво. Київ: Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, 2019. 19 с.

• Віктор Жадько. Український некрополь.-К.,2005.-С.255.
• Некича М. Історія однієї вулиці. //«День», № 211, субота, 16 листопада 2002
• Володимир Орловський (1842—1914). Микола Пимоненко (1862—1912): альбом / Нац. худож. музей України. — Хмельницький: Галерея, 2006. — 192 с. : іл. [Архівовано 2 серпня 2018 у Wayback Machine.]

• Орловський Володимир Донатович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 718-719.