Розташоване на Південному березі Криму (протяжність 4,5 км), за 17 км від Ялти, з якою має автобусне і морське сполучення.
З центром Криму та іншими населеними пунктами Алупка з'єднується автотрасами Севастополь—Ялта—Сімферополь—Феодосія; міський транспорт — один кільцевий маршрут автобуса. Відстань до Сімферополя становить 100 км і проходить автошляхом E105, із яким збігається М18.
Алупка — приморський кліматичний курорт Південного берега Криму, розташований на південному схилі Кримських гір, біля підніжжя гори Ай-Петрі.
Тимчасово окуповане російськими військами (з 2014 р.).
Походження назви
Назва міста походить від грецького слова алепу, що в перекладі означає лисиця.[2]
Клімат
Клімат субтропічний середземноморський. Середня температура січня-лютого +3 °C ..+4°С, серпня +24,6° С. Опадів 400 мм в рік, кількість сонячних годин — 2 150 в рік, відносна вологість повітря 69 %. Купальний сезон триває з березня по жовтень (середня температура води влітку +22 .. +28° З).
Якнайдавніше поселення на місці сучасної Алупки датується 8 тис. до н. е. Перша згадка в письмових джерелах про Алупку сягає Х ст. Поселення фігурує в ньому як «Алубіка».
У XIV—XV ст. тут знаходився генуезький опорний пункт на чорноморському узбережжі Лупіка.
Після опанування Криму Російською імперією (1783 р.), належала князю Григорію Потьомкіну, з 1823 р.- перейшла у володіння графу Михайлу Воронцову, для якого тут був споруджений палац.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 955 осіб (572 чоловічої статі та 383 — жіночої), з яких 223 — православної віри, 716 — магометанської[3].
Після громадянської війни в Алупці було організовано 22 здравниці. У 20-30-х рр. XX ст. планомірно створювалася інфраструктура населеного пункту, будувалися курортні установи.
З 1938 р. Алупка — місто. До 1941 р. в місті функціонували 24 здравниці різного профілю, 3 різномовні школи, лікарня тощо. У 70-90-х рр. XX ст. на сході Алупки побудований пансіонат «Воронцов», а на заході — «Південнобережний».
Зараз у місті 13 укрупнених здравниць, серед них одна з найбільших дитячих — санаторій, який носить ім'я свого засновника — професора О. Боброва (лікують кістково-суглобовий і урологічний туберкульоз).
В Алупці — відділення винрадгоспу «Лівадія», виробничо-демонстраційний комплекс ВО «Масандра» (цехи витримки міцних вин типу «Мадера», «Портвейн червоний» і виробничо-дегустаційний), лісництво.
Освіта і культура
Діють 2 загальноосвітні і дитяча музична школи, республіканська санаторна школа-інтернат (лікування органів дихання), міський центр культури і дозвілля, база виробничо-художньої практики студентів Санкт-Петербурзької Академії мистецтв та 2 бібліотеки.
Республіканський навчальний заклад «Алупкинська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим» або Алупкинська санаторна школа-інтернат має 258 учнів та 127 навчального персоналу. Мова викладання — російська[7].
Охорона здоров'я
Діють лікарня та поліклініка.
Туристична інфраструктура
Діють 2 готелі, відділення двох банків.
Релігія
Є три релігійні общини (мусульманська, православна та євангельських християн-баптистів).
Асан Сабрі́ Айва́зов (1878—1938) — кримськотатарський письменник, педагог, громадський діяч.
Амет-Хан Султа́н (1920—1971) — радянський льотчик-ас, учасник Другої світової війни, двічі Герой Радянського Союзу. Національний герой кримськотатарського народу.
Тохтар Афузов (1901—1942) — кримськотатарський художник, один з перших професіоналів у кримськотатарському образотворчому мистецтві.
Князь Ігор Володимирович (род. 1955) — віце-адмірал у запасі, командувач ВМС України (червень 2003 — березень 2006).
Олександр Андрійович Макаренко(1920–2007) — український історик, дослідник історії міжнародних відносин України XX століття, міжнародного робітничого руху, доктор історичних наук (з 1965 року).
Олексій Пучков (1991–2022) — український військовий, позивний Спорт, загинув 1 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі міста Курахове на Донеччині.[9]
Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
