Залишки фортеці АлустонАлушта. Пляж. Липень 2014 р.Набережна. 2014 р.Алушта. 2015 р.
Алушта — приморський кліматичний курорт Південного берегу Криму, відомий з кінця 19 ст.
Курортна зона Алушти (від гори Аю-Даг до селищаПривітне — 80 км берегової смуги) містить 78 санаторно-курортних установ. Популярні — «Крим», «Дубна», «Золотий колос», «Славутич», «Круча», «Алушта».
На цій території — 5 туристичних баз, багато готелів.
Назва
За наказом візантійського імператора Юстиніана І була побудована фортеця Алустон. Руїни фортеці збереглися і до нашого часу. За однією з версій, назва походить від грецького αλυσίδα, «ланцюг».
Ранні археологічні знахідки на території Алушти — епохи неоліту, таврські поселення IV-III ст. до н. е. змінюються старогрецькими і давньоримськими. У X-V ст. до н. е. Алуштинську долину населяють таври, що побудували у околицях Алушти циклопічні стіни, що збереглися до наших днів, і дольмени.
Перша письмова згадка про Алушту припадає на VI століття, візантійський письменник Прокопом з кесарії в трактаті «Про споруди імператора Юстиніана» згадує будівництво тут фортеці Алустон за наказом візантійськогоімператораЮстиніана I. Територія Алушти була у сфері впливу аланів, гунів, скіфів, готів, Хозарського каганату, Золотої Орди. Фортеця Алустон була важливою складовою оборонної системи, створеної візантійцями в районі Ангарського перевалу в Кримських горах для захисту від кочівників.
К. Боссолі. Вид АлуштиІ. Айвазовський. Алушта
В ході археологічних розкопок в Алушті були знайдені залишки церкви та середньовічного цвинтаря, які існували з X по XVIII ст. Вивчення виявлених тут надгробків дозволило встановити, що більшість місцевого населення в той час використовувало грецьку мову.[3]
VIII-IX ст. Виникнення поблизу Алушти городища Фуна.
X—XI ст. — зміцнення Алустон перетворюється на місто, населене ремісниками, рибаками і торгівцями.
Середина XII ст. Арабський мандрівник Абу Абдаллах Мухаммед аль-Ідрісиі згадує Алушту (Шалусту) в творі «Географічні розваги», називаючи її «важливим приморським містом».
1380-81 — 1475 — Генуезька колонія в Алушті. Тут був особливий генуезький консул, єпископ, знаходилася єпископська кафедра. У цей період перебудована фортеця, одна з башт якої збереглася до наших днів.
1475 Алушта захоплена османами. Фортеця зруйнована, місто стало селом Судацького кадилика санджака Кефе.
1771 Російсько-турецька війна, у ході якої Крим був виведений з підпорядкування Османської імперії. Після цього на вимогу Катерини ІІ більшість християнського населення півострова було насильно виселено у російське Приазов'я.
1774 22 липня. Битва десанту Гаджи-Алі-бея з декількох тисяч воїнів проти 150 російських єгерів, що закріпилися в руїнах генуезької фортеці та програли.
1783 На момент анексії Криму Росією в Алушті було близько 50 хатинок, що приліпилися до башт генуезької фортеці. Алушта стала центром волості Ялтинського повіту.
1826 Закінчено будівництво гравійного шосе Сімферополь-Алушта.
За даними на 1864 рік у казенному татарському селі Ялтинського повіту Таврійської губернії мешкало 763 особи (391 чоловік та 372 жінки), налічувалось 120 дворових господарств, існували православна церква, 2 мечеті, карантинна застава, митний пост, волосне правління, станова квартира, поштова станція й відділення, руїни фортеці[4].
Станом на 1886 у колишньому державному селі, центрі Алуштинської волості, мешкало 738 осіб, налічувалось 121 дворове господарство, існували православна церква, 2 мечеті, школа, аптека, 13 лавок, 2 готелі, харчевня, винокурний завод. За версту — винокурний завод. За 3 версти — 2 винокурних заводи. За 5 верст — винокурний завод. За 15 верст — 3 винокурних заводи. За 18 верст — винокурня.[5].
Панорама міста
1896 В Алушті жив і працював український письменник М. Коцюбинський.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2182 осіб (1198 чоловічої статі та 984 — жіночої), з яких 514 — православної віри, 1568 — магометанської[6].
1902 Алушта одержала статус безповітного міста.
У 1918 році місто захоплюють більшовики та створюють Радянську соціалістичну республіку Тавриду. Члени уряду недовго існуючої республіки розстріляні в Алушті. Їх тримали на дачі «Голубка»; після закінчення громадянської війни тіла розстріляних перепоховають в братській могилі.
1918—1919 В Алушті розташовувалися війська Антанти.
1920, 14 листопада, місто остаточно під радянською окупацією.
25 грудня Наказ Кримського ревкому «Про визначення курортних місцевостей загальнодержавного значення в Криму», у якому названа Алушта. Перша здравниця організована на колишній дачі Ліндена.
1923 На базі 14 дач Професорського куточка створений будинок відпочинку Кримського союзу профспілок. Передмістя стало називатися Робочий куточок. Заснований Кримський державний заповідник.
Клімат субтропічний середземноморського типу, посушливий, жаркий, з м'якою зимою.
Середня температура грудня — +2,8 °C, серпня — +23,8 °C.
Опадів 430 мм на рік, кількість годин сонячного сяйва — близько 2320 на рік, найменша відносна вологість повітря в серпні — 63-68 %. Купальний сезон триває з середини травня до середини жовтня, для дітей — з кінця червня до кінця вересня (температура води близько 20 °C і більше).
Транспорт
Через місто проходить єдина у Європі міжміська тролейбусна лінія Сімферополь — Алушта — Ялта. У місті є пристань, тролейбусний і автобусний вокзали.
Економіка
Промисловість в Алушті: завод залізобетонних конструкцій, молоко- і хлібокомбінати, ефіроолійний завод; 4 виноробні заводи, які входять до НВАО «Масандра», виробляють понад 20 популярних марок вин.
Музей природи кримського державного заповідно-мисливського господарства. На території заповідника — цілюще джерело мінеральної води із значним вмістом срібла.
↑(рос. дореф.) XLI. Таврическая губернія. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1864 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ М. Раевскимъ. СанктПетербургъ. 1865. — LVI + 138 с., (код 1407)
↑Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
