|
Останній з могікан (фільм, 1992)
«Останній з могікан» (англ. The Last of the Mohicans) — американський кінофільм 1992 року режисера Майкла Манна. Екранізація однойменного твору Джеймса Фенімора Купера (1826). Український переклад зробила студія Цікава ідея на замовлення Гуртом.[1]. СюжетСценарій фільму, формально заснований на однойменному творі Фенімора Купера, має безліч принципових відмінностей від роману. Для своєї кіноверсії режисер Майкл Манн використовував перероблений сценарій фільму «Останній з могікан» 1936 року. Дія фільму відбувається в 1757 році, в розпал Франко-індіанської війни за американські колонії. Військовий ескорт, що супроводжує дочок англійського полковника Мунро (прототип — Джордж Монро) в англійський форт Вільям-Генрі, атакований гуронами. На допомогу жінкам і майору Дункану Хейворд, що вціліли в сутичці, приходять білий мисливець Соколине Око (у фільмі його справжнє ім'я Натаніель По, у Купера — Натаніель Бампо), його прийомний батько Чингачгук з племені могікан і брат Ункас. Діставшись до цілі, мандрівники виявляють, що форт обложений французами, проте їм вдається проникнути всередину. З'ясовується, що послання полковника Мунро з проханням про підкріплення було перехоплено противником. Індіанець Магуа, провідник ескорту, виявився зрадником, що воює на боці французів. Форт у відчайдушному положенні. Обложеним вдається повторно відправити гінця до генерала Вебба, однак той у підкріпленні відмовляє, запропонувавши Мунро здати форт французькому генералу Монкальму. Після здачі форту і подальшої різанини гарнізону союзними французам гуронами головні герої опиняються в пастці в печері за водоспадом: набої скінчилися, переслідувачі-гурони на чолі з Магуа багаторазово перевершують їх числом. Не маючи можливості боротися, Чингачгук та Соколине Око приймають рішення покинути сестер Мунро і Хейворда на милість гуронам, розраховуючи, що бранців залишать у живих для викупу. Соколине Око приходить беззбройним в гуронське селище, куди привели полонених, і через Хейворда, що говорить французькою (французька мова використовувалася в той період як lingua franca частиною індіанських племен), просить у старійшини милості для них, звинувачуючи Магуа в порушенні слова: при здачі форту французький генерал Монкальм ручався за безпеку англійського гарнізону. Старійшина виносить рішення відпустити Хейворда, Алісу віддати Магуа «щоб рід його не перервався», а Кору принести в жертву. Хейворд жертвує собою, щоб врятувати Кору. Магуа безуспішно намагається підняти гуронів на боротьбу з англійцями, а потім у супроводі кількох супутників уводить Кору й Алісу. Їх переслідують Натаніель, Чингачгук і Ункас. Вони наздоганяють і вбивають Магуа, але Аліса й Ункас гинуть. Чингачгук міркує про зникнення його народу і те, що тепер він — останній з могікан. У ролях
ДраматургіяДраматичні конфлікти, що розігруються на тлі військових подій, абсолютно нехарактерні для звичайного пригодницького фільму. Ходульне куперовське протистояння «хороших британських» і «поганих французьких» індіанців переростає у протистояння по лінії «природна людина — тиранія». «Перший американський герой» (слоган фільму) — Натаніель По — зображений саме такою ідеальною «природною людиною», що живе за веліннями внутрішнього морального почуття, у противагу британським військовим і залученим в колоніальні війни індіанцям. У фільмі без мелодраматичного загострення показана підтверджена історично практика мирного співіснування індіанців і білих колоністів, дружні рівноправні стосунки між ними. Саме такий підхід до ідейно-художньої задачі картини з боку режисера залучив до її створення відомого активіста руху північноамериканських індіанців Рассела Мінса, який виконав роль Чингачгука. За підсумками небувалого успіху фільму «Той, що танцює з вовками» (1990) «індіанська» тема стала затребуваною в північноамериканському кінематографі початку дев'яностих. Завдяки цьому фільму традиційне зображення непримиренного антагонізму між «білою цивілізацією» і «дикунами» змінилося пильною увагою до відтворення на екрані матеріальної культури індіанців, їх звичаїв і способу життя. Майкл Манн зайшов ще далі, дозволивши гурону Магуа (Вес Стьюді) з карикатурного куперовського лиходія стати трагічною фігурою, однією з центральних у фільмі. У режисерській версії фільму був присутній також програмний монолог Чингачгука, що звучав обвинувальним висновком білої цивілізації Північної Америки, яка знищила світ індіанців.
Факти про зйомки
Премії та нагороди
Примітки
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
