Особливість цих парламентських виборів полягала в тому, що головна боротьба розгорнулася між партіями звинуваченого в корупціїпрем'єраАндрея Пленковича та президента Хорватії Зорана Милановича, якому закидають проросійську позицію.[1]
151 депутата хорватського Сабору обирають терміном на чотири роки на основі прямого, загального та рівного виборчого права таємним голосуванням. 151 депутат обирається у 10-ти виборчих округах та двох спеціальних:
12-ий округ обирає представників національних меншин, місця для яких були завчасно розподілені: 3 місця для сербської меншини, 1 для італійської, 1 для угорської, 1 для чеської та словацької меншин, 1 для албанської, босняцької, македонської, чорногорської та словенської меншин, і ще 1 для австрійської, болгарської, німецької, єврейської, польської, ромської, румунської, русинської, російської, турецької, української та власької меншин.
Вибори проводяться після закінчення мандата чи розпуску старого парламенту.[1]
Історія
Спочатку передбачалося, що голосування проведуть восени. Проте, через звинувачення у корупції Хорватської демократичної співдружності (ХДС) прем'єр-міністра Андрея Пленковича з боку опозиції в країні сталася політична криза, на тлі якої у березні 2024 року відбувся розпуск парламенту.
Після початку війни в Україні між двома хорватськими лідерами спалахнув конфлікт. Президент Зоран Миланович неодноразово критикував дії ЄС та НАТО за допомогу Україні. Голову держави нерідко звинувачували у проросійській позиції. Він очолив коаліцію партій, провідною у якій виступала Соціал-демократична партія (СДП).[1]
Джерело: Державна виборча комісія Республіки Хорватія[3]
Результати за виборчими округами
Результати партій, які набрали 5% або більше, необхідних для отримання місць в округах, виділені жирним текстом.
Виборчий округ
ХДС+
РС
ВР+
Можемо!
Міст–Сувереністи
Фокус–Республіка
НХ
НПП
%
Місць
%
Місць
%
Місць
%
Місць
%
Місць
%
Місць
%
Місць
%
Місць
I
27.7
5
24.4
4
9.3
1
19.9
3
7.4
1
3.4
0
0.9
0
–
–
II
35.3
6
24.8
4
11.1
2
8.6
1
9.1
1
2.7
0
1.2
0
–
–
III
27.6
5
36.8
6
5.1
0
6.2
1
3.8
0
0.9
0
–
–
12.2
2
IV
41.8
7
25.2
4
13.1
2
5.5
0
6.0
1
1.0
0
1.0
0
–
–
V
42.8
7
19.6
3
17.4
3
3.6
0
8.5
1
1.0
0
0.4
0
–
–
VI
24.8
4
23.8
4
8.7
1
18.1
3
9.5
1
7.8
1
0.6
0
–
–
VII
41.3
7
25.4
4
8.6
1
6.9
1
6.6
1
1.6
0
0.7
0
–
–
VIII
21.3
4
33.4
6
4.0
0
10.2
1
5.7
1
1.9
0
15.9
2
–
–
IX
39.7
7
19.4
3
10.6
2
4.4
0
12.1
2
1.0
0
0.9
0
–
–
X
37.0
6
25.5
4
10.8
2
5.3
0
11.5
2
0.5
0
0.5
0
–
–
XI
79.5
3
–
–
–
–
3.1
0
6.6
0
0.5
0
–
–
–
–
Всього
34.4
61
25.4
42
9.6
14
9.1
10
8.0
11
2.2
1
2.2
2
1.2
2
Джерело: Державна виборча комісія Республіки Хорватія[3]
У двох округах (III та X), Можемо! та Вітчизняний рух не отримали місць у відповідних округах, незважаючи на той факт, що парті набрали більше 5%. Це відбулось завдяки особливості методу д'Ондта, та невеликої кількості місць в округах, а саме 14, які розподіляються між партіями, що подолали пʼятивідсотковий барʼєр.
Джерело: Державна виборча комісія Республіки Хорватія[3]
Наслідки
Андрей Пленкович оголосив про перемогу від імені Хорватської демократичної співдружності і сказав, що він розпочне процес формування нової парламентської більшості для формування третього уряду ХДС 18 квітня 2024 року.[4] Він також привітав інші партії, які пройшли до Сабору. Очільник Соціал-демократичної партії Педжа Грбін сказав, що вони сподівалися на кращий результат, але сказав, що вони також розпочнуть переговори щодо формування нового уряду.[5] Під час переговорів щодо формування нового уряду, праворадикальний Вітчизняний рух було названо ключовою стороною у формації будь-якої коаліції.[6][7]
Як один зі сценаріїв формування нового уряду Грбін представив ідею антикорупційного уряду. Це означало б створення парламенту, в якому, принаймні тимчасово, більшість складатимуть усі опозиційні партії (Можемо!, Річки справедливості, ДАІ, Фокус, Міст і ВР). Така парламентська більшість могла б прийняти кілька важливих законів, у тому числі і виборчий, а також скасувати призначення державного прокурора Івана Турудича. Після цього, якщо сторони не змогли б домовитись про формування спільного уряду, могли би бути проведені нові вибори.[8]
5 травня було досягнуто домовленості щодо коаліційного уряду ХДС і ВР, прем'єр-міністром якого знову став Пленкович. ВР отримав три міністерства: демографії, сільського господарства та енергетики, яке відділили від Міністерства економіки.[9] Представників сербської меншини виключили з нового уряду через опозицію з боку Вітчизняного руху.[10] 10 травня Пленкович подав 78 підписів представників на зустрічі з президентомМилановичем у Президентському палац, після чого Миланович надав Пленковичу мандат на формування його третього уряду. Підписи поставили 61 депутат коаліції ХДС, 12 депутатів ВР, чотири представники національнин меншин та Весна Вучемілович, яку згодом виключили зі складу Хорватських сувереністів.[11] 17 травня Сабор затвердив новий уряд 79 голосами проти 61.[12]
Нотатки
↑15 березня Міланович оголосив, що буде кандидатом СДП на посаду премʼєр-міністра, проте вже 18 березня, Конституційний суд постановив, що Міланович зможе бути кандидатом тільки у випадку його відставки з поста президента Хорватії. Після цього рішення, кандидатом на посаду премʼєр-міністра соціал-демократів став лідер СДП Педжа Грбін.
↑На виборах 2020 року, коаліція ХДС отримала 66 місць, проте на виборах 2024 коаліція змінила свій склад, і до неї доєднались ХНС–ЛД, ХПП та відʼєнались ХДACБ. У кожної з трьох партій було по 1 місцю відповідно.