Педанюк Іван Маркович
Народився	26 вересня 1917(1917-09-26)  Жерденівка, Гайсинський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Помер	30 жовтня 1965(1965-10-30) (48 років)  Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Поховання	Байкове кладовище
Національність	українець
Діяльність	журналіст, політик
Партія	КПРС
Нагороди

Іва́н Ма́ркович Педаню́к (26 вересня 1917(19170926), село Жерденівка, тепер Гайсинського району Вінницької області — 30 жовтня 1965, місто Нью-Йорк, Сполучені Штати Америки) — український радянський журналіст, політичний діяч. Голова правління Спілки журналістів України в 1959—1965 роках. Депутат Верховної Ради УРСР 5—6-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1960—1965 роках.

Народився в родині селянина-бідняка. Навчався у Одеському механіко-конструкторському технікумі, але важкі матеріальні умови не дали змоги завершити навчання.

Трудову діяльність розпочав у 1932 році п'ятнадцятирічним підлітком у збройово-ремонтній майстерні Одеського піхотного училища в місті Одесі.

З 1933 року — на газетній роботі: секретар редакції багатотиражної газети Одеського піхотного училища. У 1934 році закінчив вечірній робітничий факультет у Одесі. З 1934 року працював секретарем редакції багатотиражної газети Київської військової школи зв'язку імені Калініна.

У 1935—1937 роках — студент заочного факультету Харківського комуністичного інституту журналістики і водночас завідувач відділу культури і побуту редакції Коростенської окружної газети.

У 1937 році закінчив Харківський комуністичний інститут журналістики.

У 1937—1939 роках — виконувач обов'язків завідувача сільськогосподарського відділу редакції республіканської газети «Вісті».

У 1939—1941 роках — в апараті Президії Верховної Ради Української РСР.

З 1941 року — в Червоній армії. Учасник німецько-радянської війни. Працював секретарем редакції, відповідальним редактором армійської газети «Вперед» 20-го танкового корпусу. Воював на Сталінградському, Брянському, Південному, 2-му та 1-му Українських фронтах.

Член ВКП(б) з 1942 року.

У 1945—1953 роках — в армійській пресі: постійний кореспондент союзної газети «Патриот Родины» по Одеському, а потім — по Київському військовому округу.

У вересні 1953 — вересні 1958 року — заступник редактора по відділу партійного життя, 1-й заступник відповідального редактора республіканської газети «Радянська Україна».

У вересні 1958 — 1963 року — відповідальний редактор республіканської газети «Радянська Україна».

У 1959 — жовтні 1965 року — голова правління Спілки журналістів України.

У грудні 1962 — травні 1963 року — завідувач ідеологічного відділу по сільському господарстві ЦК КПУ. У 1963 році працював інспектором ЦК КПУ.

21 жовтня 1963 — 30 жовтня 1965 року — голова Державного комітету Ради Міністрів Української РСР з преси.

Загинув внаслідок нещасного випадку (падіння із сходів) на території радянського посольства у Нью-Йорку, де перебував у складі делегації УРСР на ХХ сесії Генеральної Асамблеї ООН. Похований разом з родиною на Байковому кладовищі у Києві.

• капітан
• майор
• підполковник

• орден Леніна (4.05.1962)
• орден Вітчизняної війни ІІ ст. (7.06.1945)
• орден «Знак Пошани» (26.02.1958)
• орден Червоної Зірки (28.11.1943)
• медаль «За оборону Сталінграда» (1942)
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945)
• медаль «За бойові заслуги» (20.06.1949)
• медалі

• [1]
• [2](рос.)