Князівство виокремилось під владою синів Князя Ростислава Володимировича в 1084 році, в результаті виділення його із Володимирського князівства. Рішенням Любецького з'їзду князів 1097 року Перемиське князівство було закріплене за Володарем як спадкове володіння. Однак того ж року володимирський князь Давид Ігоревич, а потім і сам Святополк Ізяславич спробували захопити Теребовлянське князівство. 1099 року Ростиславичі розбили союзних Святополку Київському угорців у битві над Вягром.
1122 р. Володар потрапив у полон до поляків і звільнився лише за величезний викуп. Після смерті Володаря 1124 року в Перемишлі і Звенигороді княжили його сини. В 1125—1126 роках молодший з них, Володимир Володаревич, спробував за допомогою угорців влаштувати переділ князівства, але за Ростислава Володаревича заступилися теребовлянські Васильковичі й Мстислав Володимирович.
1141 року після смерті Івана Галицького, Володимир Володаревич Перемиський об'єднав всі уділи в єдине Галицьке князівство, та переніс центр своїх володінь з Перемишля в Галич. В 1144 після придушення заколоту свого племінника Івана Берладника, Володимир Володаревич приєднав Перемиське та Звенигородське князівства, до своїх особистих володінь.
