|
Петренко Мефодій Самойлович
Мефо́дій Самі́йлович Петре́нко (20 червня 1888 БіографіяНародився 20 червня 1888 року в багатодітній родині селянина-бідняка в селі Комарівка, тепер Корсунь-Шевченківський район, Черкаська область, Україна. Закінчив початкову сільську школу. З 11 років почав працювати в наймах. 1905 року переїхав до Кривого Рогу, працював на місцевих копальнях робітником-ремонтником залізничних гілок, відкатником, погонником. У вересні 1905 року переїхав до Катеринослава, де почав працювати слюсарем на Брянському заводі. У жовтні брав участь у загальному політичному страйку, після чого, щоб уникнути арешту, переїхав до Одеси, а потім до Севастополя, де влаштувався слюсарем на Севморзавод. У квітні 1907 року за участь у черговому страйку та революційну діяльність був заарештований та ув'язнений у Севастопольську тюрму, 1908 року виїзною сесією Одеського військово-польового суду, як неповнолітній, засуджений до 10 років каторги. Каторгу відбував у Миколаївській каторжній в'язниці, декілька років перебував у одній камері з Михайлом Фрунзе. Після лютневої революції 1917 року звільнений, поїхав до Києва. Член РСДРП(б) з березня 1917 року. Вів партійну роботу, у січні 1918 року брав участь у повстанні на заводі «Арсенал». У 1918 році у складі Таращанського партизанського загону брав участь у боях проти німців та гетьманців. Протягом лютого-серпня 1919 року — заступник військового комісара Києва та Київського повіту. У вересні-грудні 1919 року — комісар піхоти Тульського укріпрайону, комісар 5-ї окремої Тульської стрілецької бригади на Південному фронті. У січні 1920 року — квітні 1921 року — військовий комісар Києва. У квітні 1921 — грудні 1922 року — Таращанський військовий комісар, командир загону по боротьбі з бандитизмом. У грудні 1922 — липні 1923 року — військовий комісар Бердичівської округи. У липні 1923 — травні 1924 року — комісар Управління артилерії та броньованих військ штабу Збройних сил Української СРР. У травні 1924 — вересні 1925 року — комісар військовогосподарської комісії Українського військового округу. У вересні 1925 — червні 1926 року — слухач річних Вищих партійних курсів при ЦК КП(б)У. У червні 1926 року демобілізований та призначений заступником управляючого Укрспиртотресту, з 1929 року — управляючий Укрпостачу в Києві. З червня 1932 року — начальник постачання тресту «Коксохіммонтаж» у Харкові. З лютого 1932 року знову мобілізований та призначений на посаду начальника оборонного сектора Київського обласного виконавчого комітету. На 17 лютого 1936 року — начальник інспекції тилового забезпечення Київського військового округу, бригадний комісар. З 1937 року — відповідальний секретар Окружної партійної комісії Київського військового округу. 26 червня 1938 року обраний депутатом Верховної Ради УРСР 1-го скликання по Миколаївській другій виборчій окрузі № 128 Миколаївської області. У жовтні 1938 — серпні 1939 року — у розпорядженні Головного управління кадрів Червоної армії. У серпні 1939 року призначений начальником постачання Приволзького військового округу, на червень 1940 року — начальник постачання Прикарпатського військового округу. З листопада 1941 року — заступник начальника постачання Забайкальського військового округу. З вересня 1943 року — заступник Постійного представника (виконувач обов'язків Постійного представника УРСР при Уряді СРСР) у Москві, з листопада 1944 року — заступник Постійного представника УРСР при Уряді СРСР. НагородиПосилання
Джерела
|
||||||||||||||||||||||||||
