Пожоджук Дмитро Онуфрійович

Пожоджук Дмитро Онуфрійович
Пожоджук Дмитро Онуфрійович
Народився	15 жовтня 1955 (69 років) ; Космач, Косівський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР; Україна
Діяльність	вишивальник, політик, писанкар, письменник, журналіст
Alma mater	філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Заклад	Косівська районна рада і Пам'ятки України: історія та культура
Членство	Франкова кузня і Національна спілка журналістів України
Партія	Конгрес українських націоналістів
Нагороди	Всеукраїнська премія імені Івана Огієнка Премія імені Пантелеймона Кулішаd
	; ; ;

Дмитро Онуфрійович Пожо́джук (нар. 15 жовтня 1955, Космач) — український майстер художньої вишивки та писанкарства, письменник, журналіст, громадсько-політичний діяч, етнограф, фольклорист; заслужений майстер народної творчості УРСР, лауреат премії імені Мирослава Ірчана та Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка^[1].

Біографія

Народився 15 жовтня 1955 року в селі Космачі Косівського району Івано-Франківської області. У 1973 році на відмінно закінчив Космацьку середню школу. Наступного року поступив до Львівського університету, де був членом літературної студії «Франкова кузня» та членом редколегії факультетської газети^[1].

Працював журналістом на Буковині в районних часописах Новоселиці, Путили, Кіцманя. Пізніше працював у Ленінграді. З його ініціативи засновано мистецький журнал «Писанка»^[1].

Закінчив аспірантуру Львівського університету. Видав монографію на тему «Українська ввічливість»^[1].

Двічі обирася депутатом Косівської районної ради від Конгресу українських націоналістів, очолював при раді комісію з питань культури та духовності^[1]. Протягом 2006—2015 років був головою Космацької сільської ради.

Творчість

Серед робіт:

вишиті жіночі сорочки, серветки, рушники («Думи, мої, думи», «Балада про мальви», обидва — 1979), скатерки («Барви Космача», 1988);
писанки («А я собі Христя», 1965; «Косарі», 1977; «Зима в Карпатах», 1991);
картини — «Копиці» (1977), «Колядники» (1989) та інші.

Автор:

статей в періодичній пресі про мистецтво Гуцульщини, вірші, оповідання;
2011 — «Українська ввічливість»^[2]
збірок новел «За ким плачуть флояри»^[3] та «Весілля»^[4];
низки статей до Енциклопедії сучасної України;
2023 — «Код нації», збірка есеїв про Гуцульщину.^[5]

Як етнограф досліджує писанки, вишивку та фольклор України, виступає на наукових конференціях та симпозіумах. Зібрав велику кількість писанок з різних місць України і світу. Як фольклорист зібрав сотні народних пісень і описів танців^[1].

2000 року про нього було видано книжку «Мистець — Дмитро Пожоджук» (упорядник Борис Кушнір)^[1].