Роїк Віра Сергіївна

Роїк Віра Сергіївна
Роїк Віра Сергіївна
Ім'я при народженні	рос. Вера Сергеевна Сосюрко
Народилася	12 (25) квітня 1911; Лубни, нині Полтавська область
Померла	3 жовтня 2010 (99 років); Сімферополь
Громадянство	СРСР Україна
Діяльність	вишивальниця, шкільна учителька
Батько	Сергій Онуфрійович Сосюрко
Мати	Лідія Еразмівна Сосюрко
Нагороди
	Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Роїк (прізвище).

Ві́ра Сергі́ївна Ро́їк (нар. 12 (25) квітня 1911(19110425) року, Лубни, нині Полтавської області — пом. 3 жовтня 2010 року, Сімферополь) — українська вишивальниця. Заслужений майстер народної творчості України (1967). Герой України (2006). Почесний громадянин Сімферополя.

Від 1952 року працювала в Сімферополі. Вивчала стильові особливості вишивок різних областей України.

Життєпис

Віра Роїк народилася 25 квітня 1911 року в місті Лубни нині Полтавської області. Її батьками були Лідія Еразмівна Сосюрко (Яворська), художник-графік, та Сергій Онуфрійович Сосюрко, залізничний службовець. Син — Вадим.

З 1952 року жила в Сімферополі. Закінчила Московський художній інститут у 1963 році.

Вперше свої вишивки Роїк виставила в 1936 році на Всесоюзній виставці у Москві.

Загалом майстриня організувала 140 персональних виставок своїх творів «Український рушничок», в тому числі, у всіх обласних центрах України, а також у Росії, Німеччині, Болгарії, Польщі, Туреччині. Брала участь у 287 загальних художніх виставках в СРСР, України і за кордоном, у тому числі в Бельгії, Франції, Угорщини, Італії, Монголії, США, Хорватії. Роботи Роїк зберігаються в 43 музеях різних країн світу.

Вишивальниця є засновницею музею декоративного мистецтва народних умільців, салону живопису самодіяльних художників Криму і школи української вишивки в Криму.

Опанувала близько 300 технік вишивання. Сюжети вона не копіювала, а вигадували сама надихаючись навколишньою дійсністю. Головними властивостями її робіт є лаконічність кольору, чіткість малюнка, емоційність та натхнення іконописом.^[1]

Роїк була членом Національної спілки художників України і майстрів народної творчості України. Володіла 300 видами технік вишивання народів світу.

Померла 3 жовтня 2010 року. Похована у Сімферополі на цвинтарі «Абдал».

Нагороди та відзнаки

Звання Герой України з врученням ордена Держави (19 серпня 2006) — за визначний особистий внесок у розвиток культури України, утвердження традицій національного декоративно-прикладного мистецтва, багаторічну самовіддану творчу та педагогічну діяльність^[2]
Орден княгині Ольги III ст. (19 квітня 2001) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки^[3]

Роїк була удостоєна звання Заслужений майстер народної творчості України, Заслужений художник Автономної Республіки Крим. Вона — лауреат Державної премії Автономної Республіки Крим.

У 2006 засновано премію в галузі народного мистецтва імені Віри Роїк.

Почесна громадянка міст Кобеляки, Лубни, Сімферополь.

Твори

Рушники:
- «Півники» (1960),
- «Мережево» (1970),
- «Волинський» (1971),
- «Полтавський» (1977),
- «Ніжна казка» (1980),
- «Сутінки» (1985),
- «Морозець» (1992),
- «Фантазія» (1995).
Декоративні панно:
- «Заповіт» (1978),
- «Сонечко» (1981),
- «Перемога» (1985),
- «Свято врожаю» (1994).
- «Зачарований півень» (2000).
- «Світанок» (2001).
- «Фантазія» (2002).
Серветки:
- «Сніжок» (1992),
- «Казка» (1992).
Дитячі килими:
- «Іграшка» (1993),
«Гусенята» (1993).

Твори зберігаються у 43 музеях зарубіжних країн.

Вшанування пам'яті

В Полтаві існує провулок Віри Роїк.

В селі Войниха Лубенського району вулиця Віри Роїк.

У Сімферополі площа імені Віри Роїк.

Меморіальні дошки: у Сімферополі — на будинку, де мешкала Віра Роїк (вул. Декабристів, 9); на будівлі Гімназії № 9;

у місті Кобеляки Полтавської області — на будівлі музею літератури і мистецтв;

у місті Лубни Полтавської області — на будинку, де мешкала родина Віри Роїк.

У місті Лубни Полтавської області ЗОШ № 7 носить ім'я Віри Роїк також у школі існує музей імені Віри Роїк.

Примітки

Література

Жінки України. Біографічний енциклопедичний словник. Редакційна колегія, голов. ред. М. А. Орлик. — К,: Фенікс. — 2001. — С. 381—382.
Кагадій Г. Майстриня. // Вісник товариства української культури Кубані. — 2001. — № 1. — С. 8.
Логвиненко Є. Цілує сонце рушники. // Лубни в ХХ столітті. — Лубни, 2001.
Мистецтво України : Біографічний довідник. / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1997. — С. 700 с. . — ISBN 5-88500-071-9. — С. 511—512.
Савка Ю. За вишивки їй дали Героя України. Газ. «Волинь-нова», 23 квітня 2011 р., с. 8.
Художники України. Творчо-біографічний довідник. Випуск 2. — К.: Іпрез, 2001. — С. 175.

Посилання

[1] Як геніальна вишивальниця Віра Роїк назавжди довела, що Крим – це Україна - poltavchanka.info (укр.). 14 вересня 2022. Процитовано 20 вересня 2022.

[2] Указ Президента України № 700/2006 від 19 серпня 2006 року «Про присвоєння В. Роїк звання Герой України»

[3] Указ Президента України № 269/2001 від 19 квітня 2001 року «Про відзначення державними нагородами України»

[1]

[2]

[3]