Пономарьов Олександр Валерійович
Олекса́ндр Вале́рійович Пономарьо́в (нар. 9 серпня 1973, Хмельницький, Українська РСР) — український співак, композитор та народний артист України (2006). Представник України на 48-му пісенному конкурсі «Євробачення» та тренер талант-шоу «Голос країни» (2011—2013, 2015). БіографіяНародився в родині Валерія Пономарьова — з Хмельницького, та Любові Анатоліївни — з Донецька. У дитинстві хворів на малокрів'я. Підлікувавшись, змінився: став постійно битися з хлопцями, належав до хуліганських компаній. А з 6 років вирішив вкласти всю свою силу в бокс, яким займався до 18 років. Змалку мати помітила в сина ще один талант — співочий. Але батьки не могли знайти гроші на музичну школу, а перше фортепіано Олександр отримав, коли вже закінчував восьмий клас. Протягом усього дитинства співав у дворі під гітару. В 12-річному віці з'явилася пісня «Святая Анна», яку співав під вікнами однокласниці, яка подобалася. Під час одного з боксерських поєдинків пропустив удар в голову. Травма призвела до швидкого погіршення зору. Лікарі звеліли відмовитися від боксу, тому постав вибір училища для продовження навчання. Серед доступних на той час у Хмельницькому були медичне, педагогічне та музичне училища і з огляду на давню любов до музики вибір випав на музичне. На вступному іспиті співав пісню «Ніч яка місячна». Музична кар'єраПісля завершення в 1993 році Хмельницького музичного училища за спеціальністю хормейстер і вступу на вокальний факультет Львівського музичного інституту ім. М. В. Лисенка перший же виступ на великій сцені завершився тріумфом. На «Червоній руті-93» в Донецьку він виграв перше місце і приз за найкращий вокал. Наприкінці того ж року був визнаний найкращим попспіваком України. У 1995 р. став володарем Гран-прі Міжнародного конкурсу молодих естрадних виконавців імені Володимира Івасюка в Чернівцях. Через зростання популярності переїхав у Київ та перевівся до столичної Національної музичної академії. У 1996 р. на престижному Міжнародному конкурсі молодих виконавців «Ялта-96» став володарем Гран-прі. Цього року вийшов у світ перший музичний альбом «З ранку до ночі». У 1997 р. на Міжнародному фестивалі «Таврійські ігри» здобув нагороду Всеукраїнської премії в галузі музики та масових видовищ «Золота Жар-птиця» у номінації «Співак року». Цього ж року в межах загальнонаціональної програми «Людина року» здобув номінацію «Зірка естради року». Того ж року вийшов у світ другий альбом — «Перша і остання любов». У 1997 році вийшов музичний кліп «Серденько» (продакшн «KMstudio», режисер Ірина Ковальська, оператор: Володимир Совяк-Круковський) на однойменну пісню Олександра Пономарьова. У відеокліпі «Серденько» у поєднанні зі спеціально відзнятими сценами також використовується оригінальний відеоряд із телесеріалу Горець.[1] 21 грудня 1997 р. в київському палаці «Україна» при повному аншлазі відбувся сольний концерт — «Перша і остання любов». У 1998 р. отримав звання Заслуженого артиста України (на той час став наймолодшим Заслуженим артистом)[2]. В лютому-березні 1998 р. відбувся перший в історії незалежної України «живий» всеукраїнський гастрольний тур по 25-ти містах України. 26 травня 1998 р. створив продюсерський центр «З ранку до ночі». 16 грудня 1998 р. в палаці «Україна» на церемонії нагородження Всеукраїнською премією в галузі музики та масових видовищ втретє поспіль отримав перо «Золотої Жар-птиці» в номінації «Співак року». У 1999 р. Макс Паперник зняв відеокліп на пісню Пономарьова «Ніжними вустами», в листопаді того ж року на екрани вийшов кліп «Ти моя». У грудні 1999 р. отримав чергову премію «Золота Жар-птиця», на думку музичних експертів, є найкращим співаком країни 1999 р. 20 лютого 2000 р. накладом у 125 000 екземплярів вийшов у світ третій альбом «Вона». 4 лютого 2001 р. відбулася прем'єра нового відео на пісню «Він чекає на неї» (автор музики та слів — Святослав Вакарчук). 18 травня 2001 р. вийшов четвертий альбом «Він». У липні 2001 знову став «найкращим співаком України» (єдиний український артист, який п'ять разів поспіль здобував премію «Золота Жар-птиця»). Наприкінці 2001 р. відбулись дві прем'єри відеокліпів на пісні «Крила» та «Вогонь». На «Таврійських іграх-2002» знову здобув премію «Золота Жар-птиця». У 2001 знявся у телевізійному новорічному мюзиклі «Вечори на хуторі біля Диканьки». 3 листопада 2002 р. відбулась прем'єра кліпу на пісню «Човен», знятого у Венеції. 4 травня 2003 року в Латвії відбувся 48-й пісенний конкурс «Євробачення» на якому дебютувала Україна з піснею «Hasta la vista» у виконанні Пономарьова. Він посів 14-е місце. У червні 2003 р. відбувається дебют в кіно (у чотирисерійному фільмі «Особисте життя», де зіграв роль співака Влада Хмельницького). З грудня 2005 до середини 2007 року вів кулінарну програму «Смачна країна» на телеканалі «1+1».[3][4] У 2006 році вийшов у світ п'ятий альбом «Я люблю тільки тебе». 18 серпня 2006 р. Президент України Віктор Ющенко присвоїв Пономарьову звання народного артиста України[5]. У 2011 році отримав музичну премію YUNA у категорії «Найкращий виконавець» за досягнення у музиці за 20 років. З травня 2011 року брав участь у 1, 2 3, 5 сезонах програми «Голос країни» на телеканалі «1+1» як тренер. У 2017 році відбулася прем'єра відео на пісню «Полонений». Особисте життя26 серпня 2006 року одружився зі студенткою п'ятого курсу Київського національного університету імені Шевченка Вікторією Мартинюк. 15 лютого 2007 р. о 06.18 вдруге став батьком: в одному з приватних пологових будинків столиці дружина Вікторія народила хлопчика Олександра. Був присутнім під час пологів. Від першого шлюбу з Оленою Мозговою (дочкою Миколи Мозгового) має доньку Женю. Дискографія
Фільмографія
Громадянська позиціяВідзначився у виступах в політичній кампанії на підтримку Леоніда Кучми. Разом із рядом інших співаків їздив промотурами Україною на підтримку, тоді провладного, кандидата у Президенти. У 2004 році брав участь у подіях Помаранчевої революції й виконував на сцені Майдану Національний гімн України. Нагороди
Примітки
Джерела
Посилання
|