Прахова Олександра Миколаївна

Прахова Олександра Миколаївна
|Премії=
Народження	13 травня 1950(1950-05-13) Київ
Смерть	20 травня 2011(2011-05-20) (61 рік)
	Київ, Україна
Країна	СРСР→ Україна
Жанр	живопис, графіка
Навчання	Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Діяльність	художниця

Олекса́ндра Микола́ївна Пра́хова (* 13 травня 1950, Київ — † 20 травня 2011, Київ, Україна) — українська художниця-графік. Представниця Нової української хвилі, працювала в стилі абстрактного неоекспресіонізму.

• 1964 року вступила до Республіканської художньої школи ім. Т. Г. Шевченка, закінчила 1969.
• На першому курсі Київського художнього інституту знайомиться з Параджановим, шістдесятниками — художниками, артистами, поетами — Іваном Дзюбою, братами Іллєнками — Юрієм та Вадимом.
• 1975 року закінчила Київський державний художній інститут — вчителями були Василь Касіян та Василь Чебаник.
• Активно співпрацювала з видавництвами «Веселка», «Молодь», журналом «Барвінок».
• З 1983 — член Спілки художників СРСР.
• З 1980-х років відома як каліграф та майстриня кольорової літографії й шовкодруку.
• В 1979—87 роках працювала викладачем у дитячій студії «Океан», Нарва-Йиесуу, Естонія. 1995 року провела майстер-клас у Хейце, Угорщина, 1998 року — в Британській міжнародній школі, Київ (Нивки).
• В 1998—2004 роках є артдиректором галереї «Університет» при Київському державному університеті імені Тараса Шевченка, за цей час здійснила більше 70 арт-проєктів.

Київська родина Прахових:

• прадід Адріян Прахов — археолог, історик мистецтв, будівничий Володимирського собору у Києві;
• прабабуся Емілія Прахова — модель Михайла Врубеля до образу Матері Божої у Кирилівській церкві в Києві;
• дід Микола Прахов — художник, історик мистецтв;
• бабуся Анна Крюгер-Прахова — художник-анімаліст.
• батько — Микола Миколайович Прахов — ботанік, мандрівник та фотограф, був доцентом Київського університету, досліджував флору Якутії й Тянь-Шаня, автор підручників по садівництву і квіткарству.

• Чоловік — художник Гончаров Євген Максимович^[1]

• син —художник Гончаров Микола Євгенович^[2]

• 1995 — Автор проєкту «Femina Lex Fati», ЦБХ, Київ.

• 1998 — «Дифракція тексту», куратор проєкту, галерея «Лавра», Київ.

• 1999—2000 — «Лист у небо.» Учасники: Мао Мао (Китай), Олександра Прахова, Андрій Блудов (Україна). Проєкт демонструвався на 3 Міжнародному фестивалі в Києві 6 червня 1999 та на 1 Міжнародному арт фестивалі у Магдебурзі, Німеччині, 16-24 вересня 2000.^[3]

• 2003 — «Папір як мистецтво» (спільно з Іриною Остроменською), Київ.

• 2004 — «Тріумф жовтого зайця», персональна виставка творів Олени Голуб, галерея «Університет» Київського Національного університету ім. Т. Шевченка, Київ.^[4]

• 2004 — «Таки Лімпопо», Київ, Україна.

Здобула гранти концерну «Міцубісі» — Японія, приз Центру сучасного мистецтва Сороса, почесну велику медаль Міжнародної виставки графіки «Імпреза» в Івано-Франківську.

Створила ілюстрації приблизно до 50 дитячих книжок та творів Миколи Трублаїні і Григора Тютюнника, серед яких «Ласочка» — 1986, «Лісова сторожка» — 1988, «Степова казка» — 1989.

Працювала і у станковому живописі.

Брала участь у понад 60 міжнародних і національних виставках. З них:

• 2011 — «Живопис», Музей сучасного мистецтва, Київ,
• 2010 — «ArtVoyage», Український культурний центр, Москва;
• «Калейдоскопія», галерея «Мінус 4», Київ, Україна; «ArtVoyage»,
• проєкт МСМУ, Національний музей Грузії, Тбілісі, Грузія,
• 2009 — «Свято», музей «Духовні скарби України», Київ,
• 2008 — Учасник проєкту «Мистецтво незалежної України, 100 імен»,
• «Свята (Holydays)», галерея Гончарі, Київ;
• «Світ кольору очей жінки», Український дім, Київ,
• «Київська акварель», галерея Майстерня, ЦБХ, Київ,
• 2007 — «Свята (Holydays)», галерея Гончарі, Київ,
• ярмарок графічних мистецтв «Худграф», Москва,
• «Українська графіка», галерея Майстерня, ЦБХ, Київ,
• 2006 — «Аква Віта», галерея Печерськ, галерея Гончарі, Київ,
• «Я бачу тебе. Ти бачиш мене» (Київ — Краків),
• галерея Майстерня, ЦБХ, Київ,
• 2005 — Мистецьке «ТАК» помаранчевій революції, ЦБХ, Київ,
• «Солодке», галерея Акварель, Київ,
• 2004 — «Pillow Book», галерея Університет, галерея Майстерня, Київ,
• трієнале графіки «Міст інтеграції європейської культури», Московський музей сучасного мистецтва, Москва,
• 2003 — Міжнародний проєкт «Папір як мис-тецтво», Україна — Польща — Швейцарія, галерея Університет, галерея Майстерня, Київ,
• «НЮ», галерея «Гончарі», Київ, Україна;
• трієнале графіки «Міст інтеграції європейської культури», галерея «Лавра», Київ,
• третя всеукраїнська трієнале «Графіка 2003», ЦБХ, Київ,
• «Українська друкована графіка», Мангеттен-графік-центр (Manhattan Graphics Center), Нью-Йорк,
• 2002 — «Тіні незабутих предків», галерея Університет, галерея Гончарі, Київ,
• «Між небом та землею», галерея «Університет», Київ,
• «20 років українського мистецтва», ЦБХ, Москва,
• 2000 — Міжнародний арт фестиваль, Магдебург, (Німеччина)
• Міжнародний симпозіум друку в Інтернеті, Мангеттен-графік-центр, Нью-Йорк,
• 1995—1997 — «Femina Lex Fati», ЦБХ, Київ,
• «Big Letters», галерея L-Art, Київ,
• «Слідом за Малевичем», Суми, Калінінград, Познань, Цюрих;
• Симпозіум з шовкодруку, ЦБХ, Київ,
• Графічний американсько-український симпозіум, Київ-Хуст — Вашингтон,
• «День народження ляльки», галерея «L-Art», Київ,
• «Пори року», галерея «Акварель», Київ,
• «Художники з України», Х'юстон, Техас, США;
• «3 : 3», галерея «Irena», Київ,
• «Папір», Дім Миколи, Київ, Україна; Obscession, Київ,
• 1993 — Музей сучасного нонконформістського мистецтва у вигнанні, Монжерон, Париж, Франція;
• Мистецький табір в Хейці, Угорщина.
• 1992 — Студія Сєнєж, Москва, Росія; Єдність, Київ, Україна;
• «Листи», галерея Триптих, Київ, Україна;
• «Невідомі острови», НаУКМА, Київ, Україна,
• 1990, галерея Марс, Москва, Росія.

Зберігаються у колекціях Національного художнього музею України, Музею сучасного мистецтва України, МК України, Дирекції художніх виставок НСХУ, Музею сучасного мистецтва (Калінінград, Росія), Музею сучасного нонконформістського мистецтва у вигнанні (Париж, Франція), Музею Людвіга (Кельн, Німеччина), Музею жіночого мистецтва (National Museum of Women in the Arts, Вашингтон, США), галереях та корпоративних колекціях України, Росії, Франції, Німеччини, Японії, США; у приватних зібраннях України, Росії, Європи, США, Японії.

В Києві є Вулиця Сім'ї Прахових.

• Українське образотворче мистецтво.

• Саша Прахова: [малюнки, графіка, живопис, літ.-мемор. матеріали присвяч. пам'яті художниці / упоряд., вступ. ст. М. Гончаров ; фото: С. Новіков, І. Сауткін]. — Київ: Такі справи, 2012. — 270 с. : іл., кольор. іл., портр., фот., кольор. фот. ; 27х21 см. — Текст укр., рос. — Підписи до репрод. укр. — 1 000 пр. — ISBN 978-966-7208-67-7

• Прес-центр^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Саша Прахова [Архівовано 15 липня 2016 у Wayback Machine.]
• Остання з великої династії (рос.) [Архівовано 7 листопада 2012 у Wayback Machine.]
• Присвята Саші Праховій (рос.)