|
Предтечине
Предте́чине — село Костянтинівської міської громади Краматорського району Донецької області, Україна. Загальні відомостиВідстань до центру громади становить близько 6 км і проходить автошляхом місцевого значення. На території утвореного Костянтинівською міською радою старостинського округу (окрім Предтечиного увійшло невеличке село Ступочки) розташовані:
Символіка На золотому щиті із тонким зеленим підніжжям чорний бик, що крокує ліворуч, але голова його повернута праворуч; вгорі гілка черешні чорного кольору із червоними ягодами та зеленим листям, що виникає з правого краю щита. Герб прикрашено бронзовим декоративним картушем, золотою сільською короною з трьох колосів та двох квітів соняха, і зеленою дивізною стрічкою знизу із назвою гербоносія. Бик та ягоди є елементами емблеми Предтечинської сільської ради. Символіка не є офіційно затвердженою і була створена в рамках проєкту "Донеччина в Гербах".[1] НазваНазва походить від пророка-мученика та попередника Христа - Іоана Хрестителя, або ж Іоана Предтечі. Нині в Україні існує лише один населений пункт із такою назвою. 29 серпня – свято Усікновення голови Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Іоана, або, як кажуть у народі - Головосіка. Цього дня дотримуються суворого одноденного посту. Не можна нічого різати, що нагадує собою голову. Взагалі вважається, що цього дня не варто брати до рук гострі речі: ніж, сокиру тощо. Це був єдиний день, коли гріх їсти борщ.[2] ІсторіяПерещепинеУ зв'язку із заселенням правого берега Донця в межах Донеччини, роздача державних земель тут розпочалася ще з 1764 року. Під час російсько-турецької війни заселення та роздача земель були припинені. З середини 70-х почалося швидке заселення цього регіону. За десятиліття у повітах сучасної Донеччини було роздано понад 1,5 млн. десятин землі, про що свідчать такі дані:
Саме з Перещепиного починається історія сучасного Предтечиного. 18 липня 1782 року після інспекції та письмового підтвердження за підписом Авраама Рашковича та аудитора Кудрицького та «належного розгляду всіх цих паперів і довідок, що стосуються справи, Словенська духовна консисторія ухвалила: у селищі Калиновському дозволити замість старої хмизної влаштувати нову дерев'яну церкву в колишнє ім'я». 30 березня 1785 року – Свято-Предтеченська церква була освячена та відкрита.[3] У 1784 році за даними експлікації Бахмутської провінції у Перещепиному аудитора Кудрицького було: 9500 десятин орної землі, 354 неорної землі, 1200 квадратних сажень, 64 чоловіка та 57 жінок. Згідно до Розкладу чиновних осіб від 1785 року, у Бахмутського повітському суді Павло Кудрицький працював на посаді - секретар губернський.[4] У 1789 році за даними пояснення Бахмутського повіту у Перещепиному аудитора Кудрицького було: 1500 десятин орної землі, 352 неорної, 67 чоловіків та 57 жінок.[1] Згідно з Атласом Катеринославського намісництва від 1795 року, у Перещепино, що у підданні малороського поміщика пана титулярного радника Павла Васильєва Кудрицького, був ставок, млин, винокурня та піддані на ріллю.[5] ПредтечинеПерша згадка із назвою Предтечине датується 1883 роком, одразу після запису, що 1882 року племінник Федора Івановича гласний В.О. Плещеєв заявив про небажання балотуватися мировим суддею.
17 грудня 1883 року бахмутський нотаріус В.В. Шабашев фіксує купівлю у дворянина Івана Олексійовича Коптева 65 десятин орної і сінокісної землі біля села Предтечино штабс-ротмістром В.О. Плещеєвим.[6] Про самого Коптева відомо небагато. Він був нотаріусом з м.Курськ. Його син Олексій вже був народжений у м.Бахмут, Катеринославської губернії у 1880 році. Був дворянського роду. У 1917 році був гласним Євпаторійської думи.17 січня 1918 року замучений більшовиками в Євпаторії.[7] Першими поселенцями зазначають вихідців з села Іванівське (Бахмутської ОТГ) та села Визиралівка (нині село Миколаївка Костянтинівської ОТГ). Перша церковнопарафіяльна школа з'явилася в селі 1910 року. Інформація про те, що 1917 року село було перейменоване на Предтечине, не підтверджується наявними мапами.Так на мапі М. Грінера від 1881 року (доповненою у 1908) вже існують Предтечено та Перещепино. На мапі західної частини Донецького кам'яновугільного кряжу від 1869 року нанесено тільки хутір Перещепний (південно-західні околиці села), що може свідчити про те, що саме з цього хутору бере початок сучасне село Предтечине.  Радянський періодНа мапі 1928 року на південний захід від села все ще існував хутір Перещепний. В березні 1929 року на базі села утворили колгосп, який отримав назву «Нова путь». Очільниками колгоспу були: О.П. Чернецький, А.Д Бортник, I.В. Безпальченко, Б.О. Кузьменко, Ю.Г. Байгуш, Ю.М. Пєров. 1939 року було збудовано нове приміщення семирічної школи. В період німецької окупації школа не працювала. 1967 року було збудовано приміщення сільського Будинку культури. Першим керівником клубу став А.Ф. Ситнік. У 1971 році збудовано нове приміщення для навчання дітей. Вагомий внесок у розвиток освіти в селі внесли директори школи В.Н. Савенко, Л.А. Кухар, Л.I. Наронова, I.О. Горін. Протягом довгих років в школі працювали вчителі: Новицька К.П., Макушина М.Г., Iванова Г.П., Петрова Г.Д., Iванов М.Ф., Шаповалова Є.П., Снєжко З.Я., Федянович Н.I. Незалежна Україна1994 року в селі Предтечине було створено сільську раду. Першим сільським головою обрали А I. Кирпу. З 1 січня 2005 року функціонує Предтечинський НВК, який очолив В.Ф. Сматченко. З 2006 року директором Будинку культури працює Л.В. Удовенко, в 2007 році Будинок культури відсвяткував своє 40-річчя, а вокальному ансамблю «Калина» було присвоєно звання «народний». В лівому крилі приміщення школи знаходиться дитячий садок. У 2008 році збудовано дитячий ігровий майданчик завдяки перемозі в обласному конкурсі міні-проєктів.[8] Поблизу села у 2016—2017 роках розміщувалась 72-га окрема механізована бригада імені «Чорних запорожців». Селяни запам'ятали та подружилися з одним з бійців, Дмитром Оверченком, який дуже любив грати у шахи та навіть виграв шаховий турнір, який було організовано місцевим фермером Агасі Барсегяном. На сесії Костянтинівської міської ради 24 грудня 2020 року першим старостою Предтечиного була призначена Удовенко Лідія Володимирівна. 7 лютого 2023 року окупанти обстріляли село[9]. 10 липня о 15:30 знову відбувся ворожий обстріл села зі ствольної артилерії. Внаслідок обстрілу пошкоджена адміністративна будівля старостинського округу[10]. Вулицівул. Перемоги (колишня Гагаріна); вул. Максима Сороки (колишня Комарова); вул. Травнева (колишня Майська); вул. Вільна (колишня Мінська); вул. Центральна (колишня Артема); вул. Шкільна (колишня Крупської); вул. Садова (колишня Калініна) вул. Миру (колишня Щорса).[11] НаселенняЗа даними перепису 2001 року населення села становило 377 осіб, із них 89,39 % зазначили рідною мову українську та 10,61 % — російську[12]. Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
