|
Торське (Лиманська міська громада)
То́рське — село в Україні, в Лиманській міській територіальній громаді Донецької області.[1][2] У селі мешкає 1653 особи. Стара назва села — Торена Шипилівка. ІсторіяЗаснування селаПершим перевіреним документальним свідченням про існування Торського є план, що зберігається в архіві РГАДА та який було створено 23 червня 1813 року губернським землеупорядником секретарем Левицьким. В ньому є згадка про початкове межування:
Село Торське було населене російськими однодвірцями. Згідно з щоденником подорожі академіка Гільденштедта по Слобідсько-українській губернії (1774), однодвірці були переселені зі Слов'янська (Тора) в слободу Сухареву: «вони оселилися в слободі і заснували собі хутори в нижній течії річки Жеребця»[4]. Потім однодворці Сухарєвої заснували «торські» хутори за верхньою течією річки Жеребця. Подальша історіяУ 1787 році з ініціативи князя Г. О. Потьомкіна в південних губерніях Російської імперії було створено Катеринославське козацьке військо, до якого увійшли і однодвірці села Торського, що перетворилося в «станицю». Однак, вже в 1798 році торці, сухарівці та ямполовці знову повернулися в стан однодвірців. У 1802 році відбулося переселення частини жителів села Торського на кавказьку лінію (в станицю Ладозьку)[5]. Переселенцями стали частини наступних сімей: Дятлови, Іголкіни, Тиріни, Смородіни, Мальцови, Тимохіни, Мерсалови, Парфьонови, Хохліни, Дуравкіни, Солоділови, Голощапови, Малихіни, Шилови, Фоміни. У зв'язку з великою кількістю орної землі на початку XIX століття в Торське переселялися однодвірці зі слободи Олешня Лебединського повіту (у 1805 році) і села Введенка Зміївського повіту (у 1807 році)[5]. Поряд з переселенням, викликаним великою кількістю орної землі, в 1805—1811 роках серед однодвірців поширилася «духоборча єресь», і частина жителів була переведена в Мелітопольський повіт Таврійської губернії[5][6]. У 1825 році частина казенних поселень (однодвірці та військові обивателі) південної частини Слобідсько-Української губернії була виділена урядом для військових поселень. Торське було визначене для поселення псковського 2-го лейб-драгунського полку. Згідно з переписом 1825 року, у селі було: чоловічої статі — 465 осіб; жіночої статі — 490 осіб, які проживали в 131 будинку, мали 5 садів, 157 коней, 101 пару волів, 358 «гулячої рогатої худоби», 754 вівці, 8 колодок бджіл, 254 свині, 1310 одиниць різної птиці. Необмолоченого хліба було 554 копиці, обмолоченого 285 четвертин, посіяного 631 чвертина. У власників перебували 3 вітряки.[7] У листопаді 1828 р., після зміни місць округів, село Торське опинилася в окрузі військового поселення Глухівського 6-ого драгунського полку (1 поселений ескадрон, 2 взвод).[8] Після ліквідації військових поселень (1857 р.), всі жителі села Торського стали південними поселянами, а потім — державними селянами. Світлини
Постаті
Примітки
ПосиланняСвітлини
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
