Підводні човни типу X

Підводні човни типу X
U-Boot-Klasse X

Капітуляція U-234 типу X американському ескортному міноносцю «Саттон». 14 травня 1945
Служба
Тип/клас	підводні мінні загороджувачі
Попередній клас	типу IX
Наступний клас	типу XIV
Держава прапора	Третій Рейх
Належність	Кріґсмаріне
Корабельня	Friedrich Krupp Germaniawerft
Первинна вартість	4 439 000 ℛℳ
Замовлено	8
Закладено	8
Спущено на воду	8
Бойовий досвід	Друга світова війна
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	1763 т (стандартна) 2177 т (повна)
Довжина	89,8 м
Ширина	6,2 м
Висота	10,2 м
Осадка	4,71 м
Технічні дані
Рухова установка	дизель-електрична; 2 дизельних двигуни з нагнітачем Germaniawerft F46 потужність дизелів 4 700 к.с., 2 електродвигуни AEG GU 720/8-287 — 1100 к.с.
Гвинти	2
Потужність	2 × 2 150 к.с. (дизелі) 2 × 625 к.с. (електродвигун)
Швидкість	17 вузлів (31,5 км/год) (надводна) 7 вузлів (12,9 км/год) (підводна)
Дальність плавання	18 450 миль (34 170 км) на швидкості 10 вузлів (18,7 км/год) (у надводному положенні) 93 милі (172 км) на швидкості 4 вузли (у підводному положенні)
Екіпаж	52 особи
Озброєння
Артилерія	1 × 105-мм палубна гармата SK C/32
Торпедно-мінне озброєння	2 ТА, 15 торпед типу G7e. 66 мін SMA у 30 шахтах
Зенітне озброєння	1 × 37-мм зенітна гармата FlaK 36/37/43 1 × 20-мм зенітна гармата FlaK 30

Підводні човни типу X (нім. U-Boot-Klasse X) — клас військових кораблів з 8 океанських підводних мінних загороджувачів, що випускалися у часи Другої світової війни німецькою суднобудівельною компанією Friedrich Krupp Germaniawerft. Попри тому, що вони розроблялися як мінні загороджувачі далекого радіусу дії, пізніше під час бойових дій командування Крігсмаріне використовувало їх як вантажні човни для перевезень на великі відстані, і це завдання вони розділили з підводними човнами типу IXD та італійськими типу «Ромоло».

Підводні човни типу X розроблявся на основі унікального IXD-2/42. Вони були розраховані на постановку мінних полів поблизу прибережних територій США. Їхня осадка була значно нижчою, щоб наблизитися на мілководді, і на них були відсутні передні торпедні апарати і паливні танки. Маючи водотоннажність майже 1800 тонн під водою, човни цього типу стали найбільшими діючими німецькими підводними човнами часів війни.

Восени 1942 року було спущено на воду вісім човнів, призначених для виконання завдань з мінування, зокрема, біля Нью-Йорка та Сан-Франциско. На жаль для них, «золотий вік» операцій поблизу американського узбережжя вже закінчився, а американці були набагато краще організовані та оснащені.

Шість із восьми побудованих човнів були потоплені під час війни (чотири з усім екіпажем), але два пережили Другу світову війну. Один з тих, хто вижив, U-234, 14 травня 1945 року здався кораблям ВМС США під час руху до Японії з вантажем, що включав 560 кг оксиду урану, два реактивні винищувачі Me 262 та 10 реактивних двигунів. Ще один, U-219, який дістався до Батавії (сучасна Джакарта) у грудні 1944 року з вантажем, що включав розібрані ракети V-2 для Японії. Після капітуляції Німеччини U-219 був захоплений японцями у Батавії 8 травня 1945 року, а 15 липня 1945 року був включений до Імператорського флоту Японії як I-505.