Станом на 1885 рік складалася з 22 поселень, 16 сільських громад. Населення — 9598 осіб (4717 чоловічої статі та 4881 — жіночої), 670 дворових господарства[1].
На межі ХІХ-ХХ століть центр волості було перенесено у містечко Костопіль, при цьому назву волості змінено на Костопільську. Також поселення Злазне та Ставок відійшли до Дераженської волості, натомість до Костопільської волості відійшло село Печалівка.
Основні поселення волості
Підлужне — колишнє власницьке село за 45 верст від повітового міста, 816 осіб, 74 двори; волосне правління; католицька каплиця, школа, постоялий будинок, 2 водяні млини, пивоварний завод. За 8 верст — смолоскипидарний завод. За 8 верст — колонія Старий Берестовець із молитовним будинком. За 8 верст — колонія Пісків із лютеранським молитовним будинком. За 12 верст — колонія Вулька-Головинська (Марцеліндорф)[2] із лютеранським молитовним будинком. За 12 верст — колонія Костопільська з лютеранським молитовним будинком. За 15 верст — колонія Маща (Марцелінгоф)[3] із лютеранським молитовним будинком.
Головин — колишнє власницьке село, 713 осіб, 81 двір, 2 православні церкви, постоялий будинок.
Злазна — колишнє власницьке село при річці Горинь, 1037 осіб, 102 двори, постоялий будинок.
Космачів — колишнє власницьке село, 375 осіб, 36 дворів, православна церква, постоялий будинок, 2 водяні млини.
31 грудня 1924 р. приєднані до Костопільської гміни вилучені з Тучинської гміни села Мале Сідлище, Юзефувка, Мала Любашка і Борщівка та колонії Груди, Анноваль, Крухи, Долганєц, Янішувка, Колбанє, Руденка і Майдан Руденський, а з Кустинської ґміни — колонії Дерманка і Хотинка та фільварок Хотинка[4].
Польською окупаційною владою на території гміни інтенсивно велася державна програма будівництва польських колоній і заселення поляками. На 1936 рік гміна складалася з 43 громад[6]: