Ракка[1][2] (араб.الرقة — ar-Raqqa) — місто на півночі Сирії, адміністративний центр однойменної мухафази. Розташований на північному березі річки Євфрат, за 160 км на північ від Халебу. З середини 1970-х років економіка міста базується на виробленні електроенергії на Євфратській греблі, сільському господарстві та видобутку нафти на прилеглих родовищах. Є невеликий історичний музей, палац Аббасидів, Велика мечеть, побудована в VIII столітті.
В 00639639 місто було захоплене арабськими мусульманськими племенами. З того часу воно отримало назву Ракка. В 00640640 будується перша мечеть. Через стратегічного положення, значення міста Ракки ще більше зростає під час воєн при Омеядах та на початку правління Аббасидів. В 00771771—00772772 аббасидський халіфАль-Мансур будує військовий гарнізон за 200 м від Ракки.
В 00796796 халіф Гарун ар-Рашид приймає рішення зробити Ракку своєю резиденцією в імперії. Протягом тринадцяти років Ракка була формальною столицею Імперії Аббасидів, що тягнеться від Північної Африки до Центральної Азії, в той час як основний адміністративний апарат залишався в Багдаді. Після переїзду двору назад у Багдад в 00809809 Ракка залишилася столицею західної частини імперії, включаючи Єгипет.
Період занепаду
Наприкінці IX століття Ракка прийшла в занепад через тривалі військові дії між Аббасидами та Тулунідами, а пізніше з радикальними шиїтами карматами. З кінця X століття до XII століття місто перебувало під контролем бедуїнських династій.
Період відродження
Ракка пережила новий підйом в XII та першій половині XIII століття, ставши сільськогосподарським та ремісничим центром при зангідах та Аюбідів. В цей період були побудовані Багдадські ворота. Убитий правитель Імад ад-Дін Зенгі був спочатку похований в Ракка. Ракка була зруйнована під час навали монголів в 1260-ті. Є свідчення про смерть останніх жителів міста в 012881288.
Османський період та сучасність
В XVI столітті Ракка знову згадується в історії, цього разу як митний пост Османської імперії на Євфраті, був навіть створений вілаят Ракка, столиця якого, проте, знаходилася не в місті, а за 200 км на північ.
Місто Ракка було знову заселено в 018641864, спочатку як військова застава, потім як селище для арабських бедуїнів та чеченців, які рятувалися від війн на Кавказі в середині XIX століття. При французькому мандаті було споруджено будинок адміністрації, зараз там знаходиться міський музей.
В 1950-ті роки, в розпал Корейської війни, світовий бум на бавовну стимулював безпрецедентне зростання міста та культивацію земель в середній течії Євфрату.
ІДІЛ
У березні 2013 року місто було захоплене повстанцями в ході громадянської війни в Сирії. До жовтня 2017 року місто було під контролем бійців Ісламської держави Іраку і Леванту (ІДІЛ). У місті було встановлено шаріатське правління, яке виконувало функції столичного міста для ІД. Операція щодо звільнення Ракки розпочалася 6 червня 2017 року. 14 жовтня 2017 було повідомлено про повне звільнення міста від ІДІЛ.[3].
Meinecke, Michael (1991). Raqqa on the Euphrates. Recent Excavations at the Residence of Harun er-Rashid. У Kerner, Susanne (ред.). The Near East in Antiquity. German Contributions to the Archaeology of Jordan, Palestine, Syria, Lebanon and Egypt II. Amman. с. 17—32.
Meinecke, Michael (1412/1991). Early Abbasid Stucco Decoration in Bilad al-Sham. У Muhammad Adnan al-Bakhit – Robert Schick (ред.). Bilad al-Sham During the 'Abbasid Period (132 A.H./750A.D.–451 A.H./1059A.D.). Proceedings of the Fifth International Conference for the History of the Bilad al-Sham 7–11 Sha'ban 1410 A.H./4–8 March 1990, English and French Section. Amman. с. 226—237.
Meinecke, Michael (1996). Ar-Raqqa am Euphrat: Imperiale und religiöse Strukturen der islamischen Stadt. Mitteilungen der Deutschen Orient-Gesellschaft (128): 157—172.
Heidemann, Stefan (2002). Die Renaissance der Städte in Nordsyrien und Nordmesopotamien. Städtische Entwicklung und wirtschaftliche Bedingungen in ar-Raqqa und Harran von der Zeit der beduinischen Vorherrschaft bis zu den Seldschuken. Islamic History and Civilization. Studies and Texts. Leiden: Brill (40).
Ababsa, Myriam (2002). Les mausolées invisibles: Raqqa, ville de pèlerinage ou pôle étatique en Jazîra syrienne?. Annales de Géographie. 622: 647—664.
Stefan Heidemann - Andrea Becker (edd.) (2003). Raqqa II – Die islamische Stadt. Mainz: Philipp von Zabern.
Daiber, Verena; Becker, Andrea, ред. (2004). Raqqa III - Baudenkmäler und Paläste I, Mainz. Philipp von Zabern.
Heidemann, Stefan (2005). The Citadel of al-Raqqa and Fortifications in the Middle Euphrates Area. У Hugh Kennedy (ред.). Muslim Military Architecture in Greater Syria. From the Coming of Islam to the Ottoman Period. History of Warfare. Т. 35. Leiden. с. 122—150.