Для гри використовують квадратну дошку розміром 8 × 8 клітин (всі клітини можуть бути одного кольору) і 64 спеціальні фішки, пофарбовані з різних сторін у контрастні кольори, наприклад, в білий та чорний. Клітини дошки пронумеровані від верхнього лівого кута: вертикалі — латинськими літерами, горизонталі — цифрами (власне кажучи, можна використовувати й шахівницю). Один з гравців грає білими, другий — чорними. Роблячи хід, гравець ставить фішку на клітку дошки «своїм» кольором догори.
На початку гри в центр дошки виставляються 4 фішки: чорні на d5 та e4, білі на d4 та e5.
Перший хід роблять чорні. Далі гравці ходять за чергою.
Роблячи хід, гравець повинен поставити свою фішку на одну з клітин дошки таким чином, щоб між цією поставленою фішкою та однієї з наявних уже на дошці фішок його кольору знаходився безперервний ряд фішок суперника, горизонтальний, вертикальний або діагональний (іншими словами, щоб безперервний ряд фішок суперника виявився «Закритий» фішками гравця з обох сторін). Всі фішки суперника, що потрапляють в «закритий» при цьому ряд, перевертаються на інший бік (змінюють колір) і вже належать гравцю, що цей хід виконував.
Якщо внаслідок одного ходу «закривається» одночасно більш ніж один ряд фішок супротивника, то перевертаються всі фішки, які опинилися у всіх «закритих» рядах.<, наприклад, на ілюстрації при ході чорнихd3перекинуться фішкиd4іe4-->
Гравець має право вибирати будь-який з можливих для нього ходів. якщо гравець має можливі ходи, він не може відмовитися від ходу. Якщо гравець не має допустимих ходів, то хід переходить до суперника.
Гра припиняється, коли на дошку виставлені всі фішки або коли жоден з гравців не може зробити ходу. Після закінчення гри проводиться підрахунок фішок кожного кольору, і гравець, чиїх фішок на дошці розташовано більше, оголошується переможцем. У разі однакової кількості фішок зараховується нічия.
Основи стратегії
Реверсі є стратегічною грою, схожою з шашками та шахами. Так само як і в шахах, прийнято розділяти партію на три частини: дебют (початок), мітельшпіль (середина гри) і ендшпіль (кінцівка). Однак, на відміну від шахів, кількість можливих дебютів тут набагато менша, і всі вони легко запам'ятовуються. Всі більш-менш серйозні гравці знають дебюти на 5-6 ходів наперед, щоб уникнути заздалегідь програшних ходів на даній стадії. Міттельшпиль, мабуть, є «найвільнішою», але й складною частиною гри, коли становище можна або зміцнити, або змінити на свою користь. Попри це, багато, здавалося б програних в мітельшпілі партій набувають нових якостей при вступі в кінцеву стадію гри — ендшпіль. Золоте правило кінцівки — не поспішати та рахувати. Рахувати потрібно ті фішки, які додаються до кінцевого результату гри. Кількість кінцевих позицій залежить від того, з якого ходу починати рахувати, і саме тому комп'ютери грають набагато краще людей — вони в змозі прорахувати всі можливі варіанти (їх, за комп'ютерними мірками, небагато) та завжди вибирають той, при якому комп'ютер захоплює більше фішок ніж людина.
Існує достатньо багато різних стратегій гри в реверсі[1], і вибір визначається рівнем підготовки та нахилами гравця. Найпростішим для новачків може бути захоплення кутових клітин дошки, які згодом уже неможливо «перефарбувати» в інший колір, і послідовне захоплення дошки у напрямку центру. Більш просунутою тактикою вважається обмеження можливих ходів суперник: створюється позиція, в якій суперник вимушений робити ходи, які влаштовують гравця, і гра проходить в зручному для гравця руслі. Зазвичай, більшість японських майстрів вирізняється саме цією, відшліфованою до нюансів, тактикою. Ще більш просунутою є тактика «темпів» (англ.temp), яку можна охарактеризувати правилом «відбери у противника його найвигідніші ходи і зроби їх своїми». Ця стратегія вимагає, однак, надзвичайно сильного «відчуття позиції».
Але зрештою, попри наявність розроблених стратегічних принципів, найважливішим компонентом успіху є досвід. Тільки досвід дає стабільність, з якою приходить відчуття розуміння гри та її тонкощів.
Познайомитися докладніше зі стратегією та тактикою гри можна за книгою Брайана Роуза «Отелло: хвилина щоб вивчити... все життя щоб вдосконалитись».[2]
Історія
Гра була винайдена у Великій Британії 1880 року та користувалася великою популярністю, але згодом була забута. Відродили її в Японії, де вона 1971 року під назвою отелло знову стала популярною. З 1977 року регулярно проходять чемпіонати світу з реверсі.
нині випущено багато комп'ютерних програм для гри в реверсі, у тому числі і для гри в режимі онлайн. для комп'ютера ця гра є достатньо простою і хороші програми без особливих зусиль обіграють навіть чемпіонів серед людей. Така сила досягається на цьому етапі розвитку техніки алгоритмом альфа-бета відсікання, з використанням великої бази даних партій, що вже відбулись[3].
У грі існує близько 1028 позицій, і близько 1058 можливих партій.
Варіанти реверсі
Реверсі n × n
Існують варіанти реверсі з розміром поля 10 × 10 та більше. Вони не відрізняються від звичайних нічим, крім розміру поля.
антиреверсі
Відрізняється лише тим, що при підбитті підсумків гри виграє той, у кого фішок менше.
Реверсі з чорною дірою
Відрізняється лише тим, що одна з клітин дошки (випадково вибирається на початку гри) позначається як «чорна діра». При цьому на неї не можна зробити хід, і фішки з одного боку такої клітини не можуть захопити фішки з іншого.
Комп'ютерні ігри
Комп'ютерні програми реверсі вже з середини 1990-х років грають набагато сильніше ніж люди. Програма Logistello 1997 року обіграла чемпіона світу Такесі Муракамі 6: 0.[4]
Подібно до багатьох ігор, реверсі достатньо поширені в Інтернеті. Однак, відсутність «культового» статусу, дозволяє наштовхнутися в онлайні на гравців світового рівня (так, наприклад, багато сильні російські отеллісти, включаючи учасників чемпіонатів світу, грають на сайті гамблер.ру, а семиразовий чемпіон світу, видатний майстер гри Хідесі Таменорі досі грає на www.playok.com під ніком becky2002jan). Практично всі ігрові портали, що поважають себе, мають розділ реверсі, однак внаслідок того, що комп'ютери грають набагато краще ніж люди, в Інтернеті вважається за доцільне грати лише бліци (зазвичай до двох хвилин на кожного гравця).