Вихованець грузинського футболу. Його першою командою майстрів став «Локомотив» (Тбілісі), в якому грав на позиції нападника і в трьох матчах чемпіонату 1965 року відзначився трьома м'ячами. Наступні два сезони він уже провів у складі «Арарату», який в 1966 році повернувся до вищої ліги, але в єреванському клубі грав на позиції захисника. У 1967 році виступав за «Динамо» з Батумі, а в 1970 році вже грав у новоствореній першій лізі чемпіонату СРСР за «Локомотив» (Тбілісі). У 1971 році повернувся в «Арарат», де провів 1 матч у чемпіонаті СРСР, в якому команда завоювала срібло. Далі грав у «Шахтарі» (Горлівка) і «Лорі» (Кіровакан). Потім продовжив кар'єру в махачкалинському «Динамо», хоча міг опинитися в Мінську, Єревані або Ростові-на-Дону. Проте в результаті опинився саме в Махачкалі, про місцезнаходження якої, за власним іронічним визнанняч, раніше не знав[1]. Зіграв за команду зі столиці Дагестану 45 матчів за три сезони, після чого завершив кар'єру гравця.
Кар'єра тренера
Після завершення кар'єри працював тренером «Динамо» (Махачкала). Після заснування в 1987 році в Махачкалі РСДЮШОР-2, яку в народі називають «маркаровскою», працював дитячим тренером[2].
Перед початком сезону 1995 року Сафаров став головним тренером «Анжи», замінивши на цій посаді В'ячеслава Легкого. По ходу сезону 1995 був звільнений. Його місце зайняв Олександр Маркаров[3].
Помер 26 травня 2019 року на 71-му році життя після тривалої хвороби