|
Секеч Іштван Йожефович
Іштван Йожефович Секеч (нар. 3 грудня 1939, Берегове, Закарпаття — 28 січня 2019, Москва, Росія[1]) — український радянський футболіст угорського походження, потім — тренер. Нападник. Виступав, зокрема за «Спартак» (Ужгород), «Динамо» (Київ), «Авангард» (Тернопіль), «Авангард» (Харків), ЦСКА (Москва), «Чорноморець» (Одеса). Майстер спорту СРСР (1965). З 1972 року працює тренером. Заслужений тренер Таджицької (1977), Української (1979) та Узбецької РСР (1983). Кар'єраПоходить з футбольної сім'ї: його батько Йожеф і троє братів (Йосип, Андрій, Василь) грали у футбол на різному рівні, але найбільших успіхів досяг Іштван Секеч. У дитячі роки грав за футбольну команду своєї вулиці. 1956 року став центральним нападником учнівської загальноміської команди, а відтак юнака включили до складу обласної збірної, яка стала переможцем зональних змагань, а у фіналі посіла друге місце, поступившись тільки киянам. У вирішальному матчі Іштван Секеч забив гол-красень[2]. Закінчивши середню школу, грав в ужгородському «Спартаку», потім у дублі київського «Динамо». Двічі виступав у складі головної команди. У 1960—1962 роках грав за тернопільський «Авангард», згодом виступав за армійські команди: СКА (Львів), ЦСКА (Москва) і СКА (Одеса). Упродовж 1967—1972 роках був одним з ключових гравців одеського «Чорноморця». За цей клуб Секеч зіграв 161 матчів і забив 29 голів (з них 147 матчів та 26 м'ячів у чемпіонаті). 11 жовтня 1964 року захищав кольори збірної УРСР проти молодіжної команди Німецької Демократичної Республіки. Матч на Центральному стадіоні Києва завершився перемогою господарів — 2:0 (відзначилися Варга і Лобановський). У складі української команди грали: Василь Гургач, Іван Вагнер, Сергій Круликовський, Анатолій Норов, Анатолій Александров, Володимир Левченко, Степан Варга, Анатолій Пузач (Георгій Кржичевський), Іштван Секеч, Валентин Левченко (Євген Корнієнко, Михайло Єрогов), Валерій Лобановський[3]. Швидкий, фізично сильний, націлений на ворота нападник-таран, володів точним ударом з правої ноги. Закінчив Одеський педагогічний інститут, а після закінчення став аспірантом. Своє перше звання — заслужений тренер Таджикистану — отримав 1977 року за 5 місце «Паміра» (Душанбе) у першій лізі, що стало найвищим досягненням клубу в історії. 1979 року вивів львівські «Карпати» до вищої ліги, за що удостоївся звання заслуженого тренера України. 1983 року отримав значок «Заслужений тренер Узбекистану» за 6 місце «Пахтакора» (Ташкент) у вищій лізі СРСР. Примітки
Джерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
