Середньоперська мова (пахлеві) — мертва мова іранської групи; була офіційною мовою Сасанідської імперії. Використовувалася в південній частині Ірану в III—VII ст. Є наступницею давньоперської мови і попередницею новоперської. Первинний ареал — південна частина Ірану, Парс. Пізніше — літературна та офіційна мова всього Ірану в часи Держави Сасанідів (III-VII століття). Від VII століття, після завоювання Ірану арабами, мова збереглася в зороастрійських громадах Ірану (діалект селища Аб'яне) та Індії.

• Так звана книжна середньоперська — мова духовної (зороастрійської) і світської літератури
• Маніхейська середньоперська — мова документів маніхейських громад

Використовувалися дві системи написання^[1], які базувалися на різновидах арамейської графіки:

• пахлевійське письмо — гетерографічна
• маніхейська абетка — фонетична

Найбільш стародавні пам'ятки — легенди на монетах правителів Парсу (II ст. до н. е.). А найважливішою літературною пам'яткою середньоперської мови є переклад Авести з авестійської мови. Пізнішою формою середньоперської мови є парсі (пазенд), перехідна до новоперської мови, яка збереглася виключно як літературна^[2] у парсів, як і в «бехдінів» чи гебрів Ірану, які, однак, як літературну частіше використовують класичну перську мову.

Сучасний нащадок середньоперської мови — новоперська. Зміни між пізнім середньовічним етапом фарсі та раннім новоперським були дуже поступовими, і в X–XI століттях, середньоперські тексти можна було цілком легко прочитати (звичайно ж, мається на увазі вголос) і вони були зрозумілі носіям ранньоновоперської мови. Однак є певні розбіжності, які вже існували приблизно з кінця Х століття:

• падіння початкових ненаголошених голосних
• епентеза голосної в початкових скупченнях приголосних
• втрата -g при кінці слів
• заміна початкового w- на b- або ж (gw- → g-)
• істотні зміни в дієслівній системі, основним чином втрата цілого ряду форм суб'юнктиву та оптативу (деякі заморожені форми їх вживання збереглися в класичній поетичній мові), зростання вжитку дієслівних префіксів.
• зміни в лексиці, особливо заміна великої кількості своїх оригінальних слів на арабізми, тюркізми і, з XIX століття — на слова з англійської, французької і навіть російської (рідкісні випадки — самовар, эстакан) мови.
• заміна пехлевійського і маніхейського написання, перше з яких було логографічним, на арабську абетку, до якої було додано 4 літери.

Число

Середньоперська мова розрізняла однину і множину, а релікти двоїни зникли. Множина позначалася за допомогою суфіксу
-ān ймовірно від давньоперського -ānam
-īhā ймовірно від давньоперського -θwa

Форми однини можуть іти після числівника 2 або більше, а також після займенника множини:
dō bunistag — «2 основні принципи, 2 архетипи»
was kas — «багато людей»

Крім того, середньоперська має абстрактний суфікс -īh, який іноді фігурує як колективна множина:
zanīh — «жінки»
gurgīh — «вовки»
šēdaspīh — «римляни, візантійці» («ті, що мають білих коней»)

Відмінки

У ранній період мови розрізняють два відмінки, але в пізніший період прямий відмінок почав зникати (прямий відмінок був продовженням називного однини в давньоперській -a і авестійській -ō) і також пізніше почали пропадати форми родового відмінка однини (з давньоперської -ahyā, авестійської -ahe; родовий множини закінчувався на -ā/ī/ūnām):

у випадку r- основи було таке відмінювання:

Прийменники відмінюються як іменники. Порядку слів суворо не дотримуються:
frēstagān wuzurgān = wuzurgān frēstagān

Порядок слів (Ім'я)

A) Керуючий іменник передує означальному іменнику:
1. З відносною часткою (ізафетом):
xwadāy ī xwadāyān «господар господ, бог богів»
dēn ī weh «блага віра»
pus ī man «мій син»

2. Без відносної частки:
pusān rōšnān «сини світу»'
šahryār wuzurg «великий князь»

Коли керуючий іменник іде з невизначеним артиклем, ізафет усувається: dast-ē jām «жменя трофеїв (небагато трофеїв)»
kanīzag-ē weh «добра дівчина»
B)Керованому іменнику передує керуючий:
ērān šahr «країна іранців»
ādarān šah «король вогнів»
garm xwarišn «гаряча їжа»
man pus «мій син»

Приклад відносного займенника як прямого об'єкту:
u-mān mā bar ō gumāngarīh «і не введи нас у спокусу»

Мають ступені порівняння як і в багатьох інших індоевропейських мовах: A) Порівняльна форма: -tar, -dar (після голосних, r, m і n)
Як частка порівняння використовується az і kū
az wad wattar «гірше з гірших»
kam wattar ast kū «менш погано, ніж (як)»

B) Найвища: -tom, -dom (після голосних, r, m і n)
Деякі прикметники набувають суперлативного суфіксу -ist, наприклад заморожене: wahišt (дослівно-«найкраще»), behešt тепер заморожене і означає як у класичній, так і в сучасній мові фарсі — «рай».

Дієслівні закінчення в теперішньому часі Praesens

Допоміжне дієслово

Прислівник теперішнього часу
-āg і -ān, і заморожені залишки форм на -and.

Прислівник приналежності чи віддієслівний іменник -išn.

Прислівник минулого часу -t, -tag

з їх допомогою утворюються форми минулого часу аналітично, використовуючи допоміжне дієслово.
Інфінітив: -tan

• Молчанова Е. К. Основные вопросы синтаксиса среднеперсидского языка (книжного пехлеви): Автореф. дис. на канд. филол. наук. М., 1966.
• Расторгуева В. С. Сравнительно-историческая грамматика западноиранских языков. Фонология. М., 1990.
• Расторгуева В. С. Среднеперсидский язык. М., 1966.
• Расторгуева В. С., Молчанова Е. К. Среднеперсидский язык // Основы иранского языкознания. Среднеиранские языки. М., 1981.

В Інкубаторі Wikimedia існує тестовий розділ Вікіпедії середньоперською мовою

• Среднеперсидские тексты на TITUS [Архівовано 12 вересня 2019 у Wayback Machine.]
• Середньоперська мова на сайті Glottolog 3.0: Language: Pahlavi [Архівовано 14 грудня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)

Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.