Частина інформації в цій статті застаріла. Ви можете допомогти, оновивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.(липень 2020)
Станом на серпень 2013 року вчені описали 1 070 781 вид комах, зокрема 17 203 викопних види[4]. З урахуванням того факту, що щорічно описується близько 7000-7500 нових для науки видів[5], число видів комах, що існують нині на Землі, оцінюють від 2 млн[6], 5-6 млн[7][8] до близько 8 млн[9]. Найбільшими серед чотирьох десятків сучасних і вимерлих рядів є такі групи, як твердокрилі (392 415 видів), двокрилі (160 591), лускокрилі (158 570), перетинчастокрилі (155 517), напівтвердокрилі (104 165) і прямокрилі (24 481)[4].
Комах традиційно зближували з багатоніжками, об'єднуючи їх у підтип трахейнодишні[5]. В сучасній систематиці існує кілька різних поглядів на зовнішні філогенетичні зв'язки комах. Згідно з першою класифікацією, група багатоніжок є голофвлетичною і виникла від спільного з комахами предка. Згідно з цією гіпотезою, два рівноправних класи — багатоніжки і комахи об'єднуються в надклас неповновусих (Atelocerata)[10].
Однак прихильники альтернативної теорії симфільного походження комах вважають, що багатоніжки є парафілетичною групою, предковою для комах, і тому не визнаються як єдиний клас. За цією класифікацією, неповновусі також діляться на дві групи — Monomalata, що об'єднує губоногих багатоніжок і Collifera, і Dimalata, що об'єднує симфіл і комах. Ні та, ні інша теорія зараз не є загальноприйнятою, оскільки таксони «Багатоніжки», «Monomalata» і «Dimalata» кожен окремо мають сильні і добре виражені аутапоморфії[10].
Згідно з третьою філогенетичною гіпотезою, висунутою в результаті вивчення послідовностей генів, комах зближують з ракоподібними, а не з багатоніжками. Прихильники цієї філогенетичної гіпотези об'єднали ракоподібних і комах в єдиний таксон Pancrustacea. Новітні морфологічні порівняння і філогенетичні реконструкції на основі геномних послідовностей вказують, що комахи дійсно є нащадками ракоподібних, що добре узгоджується з палеонтологічними даними. Однак морфологічні та молекулярні дані не узгоджуються при визначенні найближчих родичів комах серед ракоподібних: морфологічні дані вказують на зв'язок комах з вищими ракоподібними, а молекулярні — з зяброногими[11].
Кладограма згідно з теорією Pancrustacea (за даними вивчення ядерних геномів Regier et al. 2005 та ін.)[12][13][14][15][16]:
У сучасній науковій літературі назву «Insecta» вживають не менше ніж у 3 або 4 різних значеннях. У традиційному розумінні назва «Insecta» (Вільям Елфорд Ліч, 1815) — використовується в широкому значенні, або як шестиногі[10]. В такому варіанті термін Hexapoda використовується як ще одне позначення Insecta, особливо в тих випадках, коли примітивні безкрилі комахи (Apterygota) не розглядаються, як справжні комахи. Однак останнім часом у світовій і вітчизняній літературі «комахи» частіше розуміються у більш вузькому сенсі, тобто комахами найчастіше називають групу, що включає первиннобезкрилих комах і всіх крилатих Pterygota. В такому обсязі цей таксон розглядається в більшості сучасних робіт з ентомології[4]. Двохвостів, колембол і безвусикових вчені або протиставляють комахам, утворюючи окремий клас Entognatha, або вважають самостійними класами[17].
Сучасна наукова назва комах — Insecta (Linnaeus, 1758) має формальне авторство Карла Ліннея в силу правил Міжнародного кодексу зоологічної номенклатури, згідно з яким дата виходу 10-го видання линнеївської «Системи природи» (1758) є почаатковою датою пріоритету для всіх назв зоологічних таксонів. Стосовно типіфікованих назв видів, родів, родин і проміжних між ними діють правила Міжнародного кодексу зоологічної номенклатури, але на такі нетипіфіковані назви, як Insecta, вони не поширюються. Як наслідок, у науковій літературі використовували назву «Insecta» для найрізномантніших таксонів.
У доліннеївський період існували й інші значення назви Insecta; наприклад, Реомюр називав комахами всіх тварин, крім ссавців, птахів і риб.
Карл Лінней, всупереч традиціям, не визнавав самостійності класу ракоподібних, і включав усіх ракоподібних до ряду Aptera класу Insecta. В такому вигляді його клас Insecta виявився відповідним за обсягом таксону, який зараз має назву Arthropoda (членистоногі)[10]. Тоді як клас Entomon або Insecta в традиційному розумінні не відповідає нічому в нинішній систематиці.
Ламарк відносив до класу Insecta тільки крилатих комах, та й то не всіх. Інші автори використовували назву «Insecta» в тому чи іншому значенні, проміжному між ліннеївським і ламарківським.
У період з часів Ліннея до наших днів слово Insecta використовувалося в таких значеннях:
У старій світовій літературі «комахами» найчастіше називають широку групу, що включає первиннобезкрилих комах і всіх Pterygota (іноді використовують і назву Hexapoda). У сучасному розумінні клас Insecta приймається у вужчому обсязі[4]. Двохвостів, колембол і безвусикових учені або протиставляють комахам, утворюючи окремий клас Entognatha, або вважають самостійними класами[4][17]. Однак, зміни рангів і назв, що використовуються для позначення комах, не пов'язані з якимись новими науковими ідеями, вони продиктовані передусім міркуваннями зручності і дотримання традицій[10].
Сучасна систематика
Сучасна систематика класу, наведена в різних роботах, відображає різні погляди їх авторів і обговорюється. Є різні погляди і дискусії щодо систематичного положення або необхідності збереження статусу цілої низки таксонів. Нині, раніше самостійні ряди клопи і рівнокрилі, об'єднують у ряд напівтвердокрилі, а ряд терміти включено до ряду тарганоподібні. Разом з тим, віялокрилих (яких іноді об'єднували з жуками) і богомолових (об'єднувалися з тарганами) сучасні автори знову розглядають як окремі ряди[4].
За сучасними поглядами (Zhang, 2013) клас Комахи включає 1 070 781 вид (зокрема †17 203 викопних види)[4]:
Ряд Archaeognatha (514 видів, зокрема †8 викопних видів)
Ряд Zygentoma (574 види, зокрема †20 викопних видів)
Ряд Ephemeroptera (3281 вид, зокрема †157 викопних видів)
† Ряд Geroptera (2 види, зокрема †2 викопних види)
† Ряд Protodonata (57 видів, зокрема †57 викопних видів)
Ряд Odonata (6650 видів, зокрема †608 викопних видів)
↑Историческое развитие класса насекомых / Под ред. Б. Б. Родендорфа и А. П. Расницына. — Труды ПИН АН СССР. — М. : Наука, 1980. — Т. 175. — 256 с. — 2000 екз.
↑ абЗахваткин Ю. А. Курс общей энтомологии. — М. : Колос, 2001. — 376 с. — ISBN 5-10-003598-6.
↑Nielsen E. S. and Mound L. A. Global Diversity of Insects: The Problems of Estimating Numbers // Raven, P. H. and Williams, T. (eds). Nature and Human Society: The Quest for a Sustainable World. — Washington, DC : National Academy Press, 2000. — P. 213—222.
↑Hammond P. M. The current magnitude of biodiversity pp. 113—128 in Heywood, V.H. (ed.). Global biodiversity assessment : [англ.]. — Cambridge, UK: Cambridge University Press, 1995.
↑Jerome C. Regier, Jeffrey W. Shultz, Andreas Zwick, April Hussey, Bernard Ball, Regina Wetzer, Joel W. Martin & Clifford W. Cunningham. Arthropod relationships revealed by phylogenomic analysis of nuclear protein-coding sequences : [англ.] // Nature : journal. — 2010. — Vol. 463, № 7284. — С. 1079—1083. — DOI:10.1038/nature08742. — PMID20147900.
↑Romain Garrouste, Gaël Clément, Patricia Nel, Michael S. Engel, Philippe Grandcolas, Cyrille D’Haese, Linda Lagebro, Julien Denayer, Pierre Gueriau, Patrick Lafaite, Sébastien Olive, Cyrille Prestianni & André Nel.A complete insect from the Late Devonian period : [англ.] // Nature. — Nature Publishing Group, 2012. — Vol. 488, № 7409. — С. 82—85. — ISSN0028-0836. doi: 10.1038/nature11281
↑Myers P. Z. (2 серпня 2012). A Devonian hexapod. Freethought Blogs. Архів оригіналу за 15 вересня 2013. Процитовано 15 вересня 2013.
↑ абвИсторическое развитие класса насекомых / Под ред. Б. Б. Родендорфа и А. П. Расницына.. — Труды Палеонтологического института АН СССР. — М. : Наука, 1980. — Т. 175. — 256 с.
↑David R. Maddison (1 січня 2002). Archaeognatha. Bristetails. Tree of Life Web Project. Архів оригіналу за 16 вересня 2013. Процитовано 11 грудня 2012.
↑Орлов Ю. А. Основы палеонтологии. Том 9. Членистоногие - трахейные и хелицеровые / Отв. ред. тома Б.Б. Родендорф. — М. : Из-во Академии наук СССР, 1962. — 560 с.
Література
Бей-Биенко Г. Я. Обшая энтомология. — стереотипное. — М. : Проспект науки, 2008. — 486 с. — ISBN 978-5-903090-13-6.
Историческое развитие класса насекомых / Под ред. Б. Б. Родендорфа и А. П. Расницына.. — Труды Палеонтологического института АН СССР. — М. : Наука, 1980. — Т. 175. — 256 с. — 2000 екз.
Жерихин В. В., Пономаренко А. Г., Расницын А. П. Введение в палеоэнтомологию. М.: КМК, 2008. 371 с. ISBN 978-5-87317-454-6