Цей список містить перелік персонажів і істот давнього слов'янського язичництва: богів, богинь, персоніфікацій та чудовиськ.
Верховні боги
Перун, у балтів Перкунас, Прове — первісно бог неба та грози, податель дощу. Пізніше — покровитель війни, воїнів і князівської влади. В Київській Русі у IX—X ст. вшановувався як головний бог. Його іменем закріплювалися клятви київських дружинників. За християнської доби його замінює святий Ілля.
Род — гіпотетично, уособлення роду і предків. Можливо найголовніший Бог. Відомостей збереглося мало.
Святовит — головне божество у західних слов'ян, покровитель грози, дощу, війни та ворожінь. Можливо, вшановувався на заході Київської Русі (див. Збручанський ідол).
Ярило — у східних слов'ян, імовірно, не окремий бог, а уособлення весняного сонця чи одна з іпостасей Перуна. В балтійських слов'ян відомий як Яровит і відіграє функції близькі до Перуна: покровитель гроз, дощу, перемог, і водночас володар зелені й плодів.
Велес у східних слов'ян — бог достатку, зокрема підземних багатств; володар світу мертвих — у цілому всього, що сховане під землею чи невидиме. За християнської доби його замінює святий Власій.
Триглав — західнослов'янський бог-володар світу, який щоночі бореться зі злом.
Дабог — у південних слов'ян міфологізований земний правитель, обожений цар.
Календарні персонажі
Уособлення календарних явищ або понять, які вшановувалися на свята.
Ярило — уособлення весняного сонця, пробудження природи після зими.
Кострома, Кострубонька — весняно-літнє уособлення родючої сили землі, в ролі якої виступала молода дівчина або солом'яне опудало. В українців відомий чоловічий аналог — Коструб.
Кукер — у південних слов'ян чоловіче втілення родючості, зображуване як чоловік у рогатій масці та з великим фалосом.
Коляда — уособлення циклу завершення старого року та початку нового.
Купало — покровитель кохання, пов'язаний із днем літнього сонцестояння.
Овсень — персонаж, пов'язаний зі святкування Нового року, уособлення майбутнього врожаю.
Мороз — уособлення морозу, що «сковує» водойми. Фігурує в обрядах напередодні Різдва.
Пантеон Володимира Великого
Шестеро богів, культ яких київський князь Володимир Великий проголосив загальноруським у 980 році. Їхнє святилище з ідолами стояло в Києві на одному з пагорбів.
Заложні мерці — збірна назва людей, що померли неприродною смертю чи вели негідне життя і тому після смерті шкодять людям.
Русалка — потопельниця, іноді мрець взагалі, що може топити людей, лоскотати їх до смерті, збиткуватися.
Мавка, майка — утоплениця або дівчинка, що померла нехрещеною, часто намагається вбити живих. Вирізняється відсутністю плоті на спині.
Потерча — дитина, що померла нехрещеною або загинула до певного віку (зазвичай 7-ми років).
Берегиня — різновид русалки, потопельниця, що мешкає біля берега. В сучасній культурі — жіночий дух-охоронець домівки (через асоціації зі словом «берегти» замість «берег»).
Упир — мрець, який повстає з могили, щоб пити кров живих.
Діди — в білорусів і почасти українців духи предків, прихильні до своїх живих нащадків.
Чорт, біс, дідько — злий дух, що поєднує риси людини й тварини. Всіляко збиткується з людей, заплутує їх, підбурює до злих вчинків. Чортам часто приписується покарання грішників у пеклі.
Віла — у південних слов'ян дух-охоронниця рослин, помічниця пастухів у подобі прекрасної невагомої дівчини. При цьому ж шкодить тим, кому заздрить.
Анчутка — російський різновид чорта, чортеня.
Змій — чудовисько, багатоголова змія чи дракон, на яку перетворюється змія, риба, що дуже довго жила; або народжений жінками та вілами від іншого змія. Може перетворюватися на тварин, вродливого юнака, блукаючий вогонь. Мешкає у водоймах, криницях, печерах. Змій викрадає дівчат і жінок, висмоктує в них кров і молоко, насилає негоду.
Двоєдушник, у Карпатах босоркун — перевертень, людина, здатна перетворюватися на тварину чи предмет у карпатських і південних слов'ян.
Вовкулака — чаклун-перевертень, здатний перетворюватися на вовка.
Лихоманка, трясовиця — жіночий дух, що вселяється в людину і спричиняє хвороби.
Вітер, вихор — дух, який спричиняє вітри, вихори. Подібно поводиться віла в південних слов'ян, повітруля, вітрениця, вітреник у Карпатах.
Нічниці — нічні демониці, що мучать людей уві сні, збиткуються з дітей, змушують їх плакати.
Перелесник — демон у вигляді вогню, блискавки, що відвідує самотніх жінок, видаючи себе за їхніх чоловіків.
Богинки — в західних слов'ян духи в подобі потворних жінок, які викрадають дітей і підміняють їх своїми, забирають вагітних жінок, мучать худобу.
Кікімора — жіночий персонаж росіян і білорусів, невидимий дух, який живе в житлі людини та в інших будівлях, збиткується з людей, іноді виконує за них роботу.
Рожаниці — духи-покровительки родючості худоби та промислових звірів, а також породіль. Гіпотетично — богині долі.
Полудниця — жіночий дух, який нападає на людей у полі чи на вулиці опівдні, уособлення сонячного удару.
Домовик — дух-покровитель будинку, що допомагає господарям або, якщо розгніваний чи вередливий — шкодить їм. Споріднені персонажі дворовик — дух-господар двору, овинник — дух-господар вівчарні, банник — дух-господар лазні в росіян та білорусів.
Водяник — дух-господар річок та водойм, повелитель риб, повеней.
Лісовик, у поляків Борута — дух-господар лісу, що піклується про звірів, може змусити людину блукати.
Баба Яга — стара чаклунка, людоїдка з казок, що живе в лісі в «хатинці на курячих ніжках» та влаштовує випробування казковим героям; в разі успіху нагороджує їх. Імовірно, образ походить від жриць, які проводили ритуали посвячення.
Сира-Земля Мати — уособлення родючої землі, що породжує рослини та приймає в себе померлих.
Осилки — велетні-богатирі у східних слов'ян, яким приписувалося прокладення річок, встановлення скель.
Доля — уособлення щастя. Її антипод — Недоля, Лихо.
Караконджала — у південних слов'ян водяний демон, що поєднує людські й тваринні риси. Караканджали знущаються з людей, заманюють їх на тонкий лід.
Кощій — злий чаклун із казок, який викрадає дівчат і жінок, а його смерть схована в потаємному предметі. Гіпотетично — давній бог холоду. Образ імовірно походить від розпорядника шлюбних ритуалів.
Планетники — в південних слов'ян духи, що керують рухом хмар, вітром, погодою взагалі.
Підмінок — потворна, ненажерлива дитина, якою злі духи підміняють викрадених дітей.
Суд, Усуд — персонаж, який визначає долю людини. Залежно від його дій у своїх хаті народжуються або багаті, або бідняки.
Судениці — зазвичай три сестри, що визначають долю людини при народженні.
Тодороці — в сербів коні з людськими головами чи вершники, котрі карають уночі людей, які не дотримуються посту.
Шулікуни — в північних росіян демониці, пов'язані з вогнем. Печуть перехожих розпеченими сковорідками чи гаками, крутять п'яних, обкрадають будинки.
Книжні персонажі
Персонажі, що виникли у пізніх джерелах унаслідок хибних трактувань імен або запозичень, і помилково зараховувалися до давньослов'янських.
Лада — богиня весни, покровителька шлюбу та кохання. Описувалася як богиня радянськими дослідниками.
Троян — персонаж-символ античності в «Слові о полку Ігоревім». В інших джерелах він згадується разом із давніми богами. Можливо, походить від римського імператора Траяна, що мав статус бога.
Дій — варіант імені давньогрецького бога Зевса в давньоруських повчаннях проти язичництва.
Сирин, Алконост, Гамаюн — міфічні птахи, чий образ запозичено з античної літератури.
Індрик-звір — «цар звірів», величезний підземний звір. Назва походить від спотвореної назви єдинорога.
Джерела
Буйських Юлія. «Колись русалки по землі ходили…» Жіночі образи української міфології. Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2018. 320 с.
Ґейштор Александр. Слов'янська міфологія / Пер. з польськ. К .: ТОВ «Видавництво „Кліо“», 2014. 416 с.
Славянская мифология. Энциклопедический словарь. Изд. 2-е. М.: Международные отношения, 2002. 512 с.
.jpg)
