Триглав (божество)

Триглав
Триглав
	Сучасна скульптура Триглава у Воліні, Польща
Божество в	слов'янська міфологія і Лужицька міфологіяd
Значення імені	Триголовий
Місцевість	Полаб'я та Помор'я
Заняття	керування небом, землею та підземним світом; можливо, верховний бог
Згадки	хроніки
Атрибути	спис, чорний кінь
	Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Триглав (значення).

Тригла́в — божество давніх полабських слов'ян, втілення принципу триєдності світу та можливо верховний бог. Культ Триглава був поширений у Полаб'ї та Помор'ї на території сучасних Польщі та Німеччини.

Опис

Опис ідола Триглава, що стояв у Щецині, міститься в усіх трьох житіях єпископа Оттона Бамберзького, який його знищив, складених у XII столітті Гербордом, Еббоном і ченцем Пріфлінгенським. Так Герборд повідомляє, ще в 1124:

Були в місті Щецині чотири контини (храми), але одна з них, головна, була споруджена з дивовижним старанням і майстерністю. Всередині і зовні вона мала скульптури, які виступали зі стін зображення людей, птахів і звірів, настільки відповідно до свого вигляду передані, що здавалися дихаючими і живими… Була також тут триголова статуя, що мала на одному тілі три голови, йменувалася Триглав; заволодівши нею, [Оттон] одні лише з'єднані голови, знищивши тіло, забрав з собою яко трофей і пізніше відправив у Рим як доказ їх навернення…^[1]

Оригінальний текст (лат.)
Erant autem in civitate Stetinensi continae quatuor, sed una ex his, quae principalis erat, mirabili cultu et artificio constructa fuit, interius et ex-terius sculpturas habens, de parietibus prominentes irnagines hominum et volucrum et bestiarum, tam proprie suis habitutlinibus expressas, ut spirare pu-tares ac vivere… Erat autem ibi simulacrum triceps, quod in uno corpore tria capita habens Triglaus vocabatur; quod solum accipiena, ipsa capitella sibi cohaerentia, corpore commnmto, secum inde quasi pro tropheo asportavit, et postea Romam pro argumento conversionis illoruin transmisit…

Еббон дає такий опис статуї:

1126 Щецин… містить в собі три гори, з яких середня і найвища присвячена верховному богу язичників Триглаву; на ній є триглава статуя, у якої очі й уста закриті золотою пов'язкою. Як пояснюють жерці ідолів, головний бог має три голови, тому що наглядає за трьома царствами, тобто небом, землею і пеклом, а обличчя закриває пов'язкою, оскільки гріхи людей приховує, немов не бачачи і не говорячи про них.^[2]

Культ Триглава

Триглава вшановували слов'яни в Полаб'ї та Помор'ї ще принаймні в XII ст. Еббон описував ворожіння біля ідоля Триглава, що полягало в проводженні чорного коня повз покладені на землю 9 списів. Ворожінням визначалося чи слід вирушати на війну: якщо кінь не торкався списів, це вважалося добрим знаком; якщо списи було порушено, від військового походу відмовлялися. Анонімний Прифлінґенський Монах згадував, що Триглаву були присвячені посріблені сідла^[3].

Триголовцями називається поле між селами Хотимир (у простолюдді Коцемир) і Жабокруками в Тлумацькому районі Івано-Франківської області. Тут є гора, яку в минулому знали як Триголоватка, бо на ній стояв триголовий ідол^[4].

Трактування образу

Александр Ґейштор вважав, що Триглав виник як поєднання декількох архаїчних образів (з-поміж них Святовита й Велеса), які злилися з образом Перуна. Як пояснював Ґейштор, асоціація Триглава з чорним кольором вказує на його стародавні витоки, але сам Триглав з'явився порівняно пізно, коли слов'яни Полаб'я та Помор'я зіткнулися з потребою побудови власної державності, а відповідно й узагальнення численних місцевих вірувань^[3]. Деякі дослідники пов'язують Триглава з божеством Трояном, що фігурує серед східнослов'янських богів^[3].

На думку Бориса Рибакова, Триглав — це евфемізм, пов'язаний з забороною на промовляння його справжнього, священного імені^[5].

Деякі сучасні неоязичники називають тризуб Володимира Великого «триглавом», надаючи обом символам спільного значення: єдності світів Прави, Яви і Нави^[6].

Археологія

У 1768 р. була знайдена бронзова статуетка Триглава коло села Прилвиць (нім. Prillwitzer Idole) та експонувалася на виставці Лужицького музею в м. Котбусі (на сході Німеччини)^[7]^[8]. Це частина збірки відомої як «Прилвицькі ідоли^[ru]», котрі академічною наукою вважаються підробними.

Ідол Триглава зі Щецина має паралелі зі Збручанським ідолом, проте їхній зв'язок сумнівний^[5].

У масовій культурі

Триглава було популяризовано неоязичниками з посиланням на Велесову книгу, котра серед академіків здебільшого визнана підробкою. В неоязичницьцих інтерпретаціях зустрічається ототожнення Триглава з християнською Трійцею та представлення як триєдиності богів Сварога, Перуна і Святовита. Певний внесок до такого уявлення зробив Володимир Шаян, пишучи про розповсюдженість символів триєдиності^[9].

У відеогрі EVE Online є космічна цивілізація Триглавський колектив, заснована на образі слов'янських народів. Вона поділяється на клади (клани) Перуна, Сварога та Велеса^[10].

Див. також

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Триглав (божество)

Примітки

↑ Köpke, Rudolf. Herbordi Dialogus de vita Ottonis epsicopus Babenbergensis. II, 32. Hannover 1868. P. 89-91; див. повний текст на DMGH [Архівовано 30 серпня 2006 у Wayback Machine.].
↑ Ebo. Vita Ottonts episcopi Bambergensis. III, 1. Ed. Jaffe, Monumnta Bambergensia (Bibliaiheca rerum Germamcarum 5, 1869) P. 580—692; ed. Wikarjak-Liman, Manumenta Polonine historica, ser. novas 7, 2 (1969).
↑ ^а ^б ^в Ґейштор, Александр (2015). Слов'янська міфологія. Кліо. с. 140—145.
↑ Пушик Степан. Бусова книга. Історія, фольклор, міфи. — Івано-Франківськ: Нова Зоря,2016. —Том шостий. Книга друга. — С. 207—208.
↑ ^а ^б Рыбаков, Б. А. (1987). Язычество древней Руси. Москва: Наука. с. 241.
↑ Пашник, Світовит (2022). Триглав. Руське Православне Коло.
↑ Werner Meskank, «Sfalšowani přibohojo Słowjanow [Архівовано 17 червня 2015 у Wayback Machine.]», Chosebuz — 10.01.2006
↑ Сергей Прямчук, «Фальсификация славянских Богов — идолов в Германии [Архівовано 21 липня 2015 у Wayback Machine.]», 2008 г. (рос.)
↑ ТЕОЛОГІЯ ТРИГЛАВА ЗА УКРАЇНСЬКИМИ ДЖЕРЕЛАМИ. www.oru.org.ua. Процитовано 27 липня 2022.
↑ Triglavian Collective. EVE Universe (англ.). Процитовано 27 липня 2022.
↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Портал «Міфологія»

[1] Köpke, Rudolf. Herbordi Dialogus de vita Ottonis epsicopus Babenbergensis. II, 32. Hannover 1868. P. 89-91; див. повний текст на DMGH [Архівовано 30 серпня 2006 у Wayback Machine.].

[2] Ebo. Vita Ottonts episcopi Bambergensis. III, 1. Ed. Jaffe, Monumnta Bambergensia (Bibliaiheca rerum Germamcarum 5, 1869) P. 580—692; ed. Wikarjak-Liman, Manumenta Polonine historica, ser. novas 7, 2 (1969).

[:0-3] а ^б ^в Ґейштор, Александр (2015). Слов'янська міфологія. Кліо. с. 140—145.

[4] Пушик Степан. Бусова книга. Історія, фольклор, міфи. — Івано-Франківськ: Нова Зоря,2016. —Том шостий. Книга друга. — С. 207—208.

[:1-5] а ^б Рыбаков, Б. А. (1987). Язычество древней Руси. Москва: Наука. с. 241.

[6] Пашник, Світовит (2022). Триглав. Руське Православне Коло.

[7] Werner Meskank, «Sfalšowani přibohojo Słowjanow [Архівовано 17 червня 2015 у Wayback Machine.]», Chosebuz — 10.01.2006

[8] Сергей Прямчук, «Фальсификация славянских Богов — идолов в Германии [Архівовано 21 липня 2015 у Wayback Machine.]», 2008 г. (рос.)

[9] ТЕОЛОГІЯ ТРИГЛАВА ЗА УКРАЇНСЬКИМИ ДЖЕРЕЛАМИ. www.oru.org.ua. Процитовано 27 липня 2022.

[10] Triglavian Collective. EVE Universe (англ.). Процитовано 27 липня 2022.

[11] Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]