Літавиця - персонаж української міфології, вогненна змієподібна літаюча істота,[1] яка вміє перевтілюватися в красиву жінку аби спокушати молодих чоловіків.[2] За іншою версією ця істота, колишня добра людська душа, що повертається на землю аби полегшувати страждання нещасливих людей.
Згадки у культурі
У Пласті 46-ий курінь УСП, який був створений 1996 року і займається вихованням відчуття естетики та відкриття талантів серед молоді має назву "Літавиці".[3]
Літавицею ж може бути тільки добра-добра людська душа, яка згодиться перейняти на себе страждання безневинних людей, що терплять вони на землі. Тяжко те, дуже тяжко, й добре знала про те Гаврилкова мати. Та не могла вона стерпіти, щоб далі заживав її любий синок тих мук та страждання. От і стала вона Літавицею, що спадає з неба блискучою зіркою на землю в те місце, де жорстокі та несправедливі люди мучать або знущаються над іншими людьми. Летить вона ясною зіркою, яку ми часто бачимо увечері. Поспішає вона на поміч нещасливим, подає їм утіху в добрій надії, подає їм розвагу в щасливому, радісному сні, стоячи вночі над ліжком мученика. Й тим бере на себе частину його горя, полегшує його страждання.
У книзі Богдана Рути "Учень мольфара", 2018 року.[13]
У 2018 році Юлій Хвещук видав[14] книгу "Літавиця".[15]
У 2020 році було створене Творче Об'єднання "ЛІТавиця [Архівовано 17 лютого 2022 у Wayback Machine.]" - конкурсний та навчальний майданчик для українських авторів, які пишуть фантастику.
Термін використовується також у назвах підприємств.[16]
Примітки
↑Літавиця. Портал присвячений розвитку української культури, Рідної Віри. Процитовано 2 червня 2019.[недоступне посилання з вересня 2019]