|
Піфон (міфологія)
Піфо́н, від дав.-гр. Πύθω, що значить гноїти – у давньогрецькій міфології[1] – це дракон, який охороняв вхід до місця віщування Дельфійського оракула до заняття його Аполлоном і вважався сином Геї). За іншою версією сам Піфон давав пророцтва ще до Аполлона[2]. Дев'ятьма кільцями Піфон обвив понад хмари гору Парнас[3], або сім разів обгорнув Дельфи[4]. Вбиваючи його (на зображенні), Аполлон випустив, за різними версіями, 100[5] або 1000 стріл [6]. Після вбивства чудовиська Аполлон очистився у водах Пенея в Темпейській долині, куди на свято відправляли священне посольство, щоб нарубати гілок лавра[7]. Аполлон поклав кістки Піфона в триніжок і встановив Піфійські ігри[2]. Коли дракон зогнив (піфестай), місту дали назву Пітон[8]. За іншими розповідями, він зогнив в області Локрі, тому Локрі звуть пахучими[9]. За вбивство Гея хотіла скинути Аполлона в Тартар [10]. Для спокутування Аполлон мусив 8 років залишатися у вигнанні для умилостивлення гніву Геї. Це згадувалося в Дельфах різними священними обрядами і процесіями. На кожен дев'ятий рік в Дельфах відзначали свято Септерій[11]. Нащадками Піфона були змії, що жили в священному гаю Аполлона в Епірі[12]. Самі Дельфи називаються в Іліаді Піфо; навпаки, Пітон називається іноді Дельфін (або Дельфіном)[13]. Таке ім'я носить дракон в Дельфах, убитий Аполлоном, у Аполлонія Родоського і Нонна[14]. Він став сузір'ям[15]. За Меандром і Каллімахом, в Дельфах жила дракониця на ймення Дельфіна[16]. За евгемерістичною версією, Пітон - син Крія, царя Евбеї, розбійник, що грабував святилище бога. Збирався піти походом на Дельфи. Пророчиця Фемоноя передрекла, що Аполлон вразить його стрілою[17]. За тлумачення Ефори, це чоловік, якого звали Драконом, а його хатину спали дельфійці[18]. За тлумаченням Антипатра з Тарсу, міф розповідає про те, що сонячні промені знищили шкідливі випаровування у вогкій місцевості[19]. Див. такожЛітература
Примітки
|
|||||||||||||||||||
_(14596485307).jpg)
