«Бо прийде час, коли треба буде Ілії Муравленина і Солов'я Будимировича, прийде час, коли буде служб наших потреба![1]»
Західний і східний варіанти легенди
Соловей Розбійник у деяких варіантах легенди є помічником Іллі Муромця в його богатирських ділах і міг бути його побратимом. В українській казці про Іллю, опублікованій Порфирієм Мартиновичем, Соловей допомагає йому «нечисту силу звоювать». В одному біломорському варіанті Ілля в дорозі до Києва за поміччю Соловея визволяє з неволі «город Кряков»[2]. Можливо, сталося це в часи Західних походів Володимира Святославича, а може пізніше — за Ярослава Мудрого чи Мстислава Хороброго. Тож Соловей Будимирович та Ілля Моровлянин могли повертатися до Києва, як герої, саме з західних походів.
А на дитинці Соловіївої хати застав його жінку і дочку, яка до матері мовила: “Ось, мамо, тато йде!”. “На тобі тата!”, — крикнув Ілля, вкинувши труп у ворота, і поїхав далі.[3]
Згідно з легендами, що оповідали селяни Зазим'я, Княжичів, Броварів, Русанова, Соловей був слов'янським вождем, який у ХII столітті володів на Лівобережжі під Києвом Броварським лісом, через котрий пролягав шлях з Києва на схід до Остра і Чернігова. Соловей контролював переправи на Дніпрі і Десні. Головний терем-фортеця Солов'я розміщувався із краю Броварського лісу, де зараз село Зазим'я. Тут жила його сім'я, діти. У Броварському лісі, біля лісових озер Стиглого, Ковпитського, в зазимському Добрянському яру, в селі Княжичах, на Орловщині Соловей мав свої укріплення, пункти-фортеці, звідки нападав на охрещених княжих дружинників і християнське духівництво. Солов'я київські охрещені князі прозвали Розбійником. Вони наслали на Солов'я Іллю Муромця — воїна з міста Морівська, що на Чернігівщині. В тому двобої Ілля Муромець переміг Солов'я, але й сам зазнав тяжких поранень — списом у ділянку серця та мечем у руку. Пораненого Іллю Муромця з Броварського лісу забрали ченці Києво-Печерської Лаври. Тут він від ран і помер.
Могила ж Солов'я лишилась у Броварському лісі над старим «розбійним» шляхом у 36 кварталі. Його тіло поховали в дубовій колоді-домовині. Над могилою насипали курган. Після смерті Солов'я його терем-фортецю було спалено разом з дітьми-Солов'ятами, дружинами і челяддю. Палац Солов'я був пограбований на користь Києво-Печерської лаври і київських князів. Пізніше, у ХII столітті, на місці терему Солов'я зять Володимира Мономаха острозький князь Всеволод Городецький заснував своє зимне дохідне господарство — Зазим'я.[4]
Епос про двобій Іллі Муромця та Солов'я Розбійника занесли на північну Русь переселенці з Києва, які колонізували угро-фінів. Тож він дійшов до наших днів і в угро-суздальській переробці.[4]
Ілля Муромець і Соловей-розбійник (Українська билина) [Архівовано 28 липня 2019 у Wayback Machine.] // Українські билини: Історико-літературне видання східнослов'янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К.: Веселка, 2003. — 247 с: іл.