Дія стрічки відбувається у 1944 року в місті Монтобані, Франція. Хірург місцевої лікарні Жульєн Дандьє (Філіпп Нуаре), некривдний товстун, лікар-гуманіст, що лікує і бійців Опору, і колабораціоністів з міліції, розуміє, що скоро місто звільнять союзники, що вже висадилися у Нормандії. Він посилає дружину (Ромі Шнайдер) і доньку до свого родового замку Барбері, а коли приїжджає їх відвідати, з жахом виявляє тіла мирних жителів, убитих прямо в церкві, знаходить застрелену доньку і спалену з вогнемета дружину. У замку засів загін СС. Збожеволілий від горя Жульєн знаходить дідівську рушницю і ламає опори моста, гітлерівці опиняються в пастці. У село приїжджає партизанська розвідгрупа, але месник обманює їх, кажучи, що усі німці поїхали. Прекрасно знаючи усі таємні ходи замку, доктор один вступає в бій з цілим загоном, винищуючи усіх німців. Останніми він топить двох солдатів в криниці і, оволодівши вогнеметом, спалює німецького гауптштурмфюрера, заразом підпалюючи замок. Паралельно ретроспекцією проходять спогади про довоєнне життя сім'ї.
Ідеєю сюжету послужила різанина в Орадур-сюр-Глан, коли панцер-гренадерський батальйон Ваффен-СС «Фюрер» дивізії «Дас Райх» вирізав населення однойменного села: чоловіків, жінок і дітей (всього 642 жертви), що стало наймасовішим вбивством цивільних, скоєних німецькими військами на французькій території за всю історію Франції. Дивізія «Дас Райх» йшла з Півдня Франції на підмогу німецьким військам, борцям в Нормандії, і на всьому шляху піддавалася постійним нападам партизанів.
Фільм став останньою роботою композитора Франсуа де Рубе[fr], який помер через три місяці після виходу фільму. На першій церемонії вручення премій «Сезар» йому посмертно вручили премію «Сезар» за найкращу музику, написану до фільму.
