Сєвськ

місто Сєвськ
Севск
Герб	Прапор
Розташування міста Сєвськ
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Брянська область
Муніципальний район	Севський район
Код ЗКАТУ:	15248501
Код ЗКТМО:	15648101001
Основні дані
Час заснування	1146
Статус міста	1778
Населення	7 495 осіб (2008)
Поштовий індекс	242440
Телефонний код	+7 48356
Географічні координати:	52°09′00″ пн. ш. 34°29′38″ сх. д. / 52.15° пн. ш. 34.493888888889° сх. д.
Часовий пояс	+3, влітку +4
Водойма	річка Сев
Найближча залізнична станція	Євдокимовка
	Відстань
До залізничної станції:	29 км
До центру регіону (км): ; - фізична: ; - залізницею: ; - автошляхами:	; 124; ;
	Сєвськ у Вікісховищі

Сєвськ (раніше — Сівськ^[1]^[2], рос. Севск, рос. дореф. Сѣвскъ) — місто в Російській Федерації, адміністративний центр Сєвського району Брянської області. Знаходиться на території історичної області Сіверщина.

Населення міста становить 7 495 осіб (2008; 7 660 в 2002, 7,8 тис. 1989, 7,2 тис. в 1970, 6,2 тис. в 1959, 6,9 в 1939).

Географія

Місто розташоване на річці Сев, лівій притоці Нерусси, басейн Десни. В межах міста в Сев впадають також його ліві притоки Сосниця та Мариця.

Походження назви

В старій українській літературі назва міста часто писалася як Сівськ (див. наприклад «Літопис Самовидця»^[3]). Назва міста пов'язана з річкою Сев (Сів), хоча місцеві легенди оповідають, що спочатку місто називалося Сіверськ, бо заснували його сіверяни.

Історія

Місто є одним з найдавніших у Русі. Археологічні дослідження свідчать про раннє заселення території. Вперше Сєвськ згадується в Воскресеновському та Іпатіївському літописах 1146 року. Тоді він входив до складу Чернігово-Сіверської землі. Протягом 200 наступних років Сєвськ є прикордонною фортецею Московської держави. За правління Івана Грозного місто було ще більше укріплене. В середині XVI століття місто почало розвиватись як торговий пост, в кінці століття тут вже чеканились свої монети. В XVIII столітті місто поступово перетворюється з фортеці в цивільне місто. Було отримано герб та генеральний план забудови. 1687 року в Сєвську було страчено на горло гетьманича Григорія Самойловича (сина Івана Самойловича). Місто входило до складу Сєвської провінції (1708) Київської губернії, з 1727 року в Бєлгородській губернії як центр Сєвської провінції. Статус міста було отримано в 1778 році, зразу стає центром Сєвського повіту Орловської губернії, прийнято новий план забудови. Жителі займались землеробством, скотарством, торгівлею та ремеслами. 1909 в місті відкрите училище.

Економіка

В місті працюють заводи консервний, маслоробний та хлібний, м'ясокомбінат.

Видатні місця

Краєзнавчий музей зі скелетом мамонтеняти, знайденого тут.

Відомі люди

Петровський Іван Георгійович — радянський математик, ректор МДУ.

Примітки

↑ Рудницький С. Л. «Карта України». — Відень: Фрейтаг і Берндт, 1918.
↑ Адміністративна карта Української Соціалістичної Радянської Республіки. Територіальний поділ при трьохступеневій системі врядування. Адміністративні межі на 1 березня 1927 року. Мірило 1:1.250.000. ‒ М.: Видання Народного Комісаріату Внутрішніх Справ УСРР та Державного Видавництва України, [1927].
↑ Літопис Самовидця. — Київ: «Наукова думка», 1971. — С. 124, 147.

Джерела

Siewsk // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 604. (пол.) — S. 604. (пол.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сєвськ

Це незавершена стаття з географії Росії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Рудницький С. Л. «Карта України». — Відень: Фрейтаг і Берндт, 1918.

[2] Адміністративна карта Української Соціалістичної Радянської Республіки. Територіальний поділ при трьохступеневій системі врядування. Адміністративні межі на 1 березня 1927 року. Мірило 1:1.250.000. ‒ М.: Видання Народного Комісаріату Внутрішніх Справ УСРР та Державного Видавництва України, [1927].

[3] Літопис Самовидця. — Київ: «Наукова думка», 1971. — С. 124, 147.

[1]

[2]

[3]