|
Тернопільський повіт (Королівство Галичини та Володимирії)
Тернопільський повіт — адміністративна одиниця коронного краю Королівство Галичини та Володимирії у складі Австрійської імперії (1854—1867) та Австро-Угорщини (1867—1918). 1854–1867
1854 року була проведена адміністративна реформа, згідно з якою у складі Королівства Галичини та Володимирії були утворені повіти. Статистика[1]: Площа — 7,9 географічних миль² (~435 км²) Населення — 40826 (1866) Кількість будинків — 5626 (1866) Староста: Рудольф Канне (1866)[2] Населені пункти: Тернопіль, Байківці, Велика Березовиця, Біла, Буцнів із Калазантівкою, Великий Ходачків, Чернелів-Руський із Самборівкою, Човганщина, Чистилів, Денисів, Довжанка, Домаморич, Драганівка, Янівка, Кип'ячка, Купчинці з Мар'янівкою і Йозефівкою, Кутківці, Острів, Петриків, Почапинці, Пронятин, Русанівка, Смиківці, Ступки, Товстолуг, Забойки, Загребелля, Застінка, Кисилівка 1867–19181867 року були скасовані округи, а повіти реорганізовані: частина зникла, а частина збільшилася за рахунок інших. Тернопільський повіт залишився і після реформи. До його складу увійшла територія Тернопільського повіту разом із більшою частиною Микулинецького повіту (кілька сіл відійшли до Теребовлянського повіту), Ігровицьким повітом, двома селами Збаразького (Чернилів Мазовецький і Романівка) та одним селом Скалатського повіту (Підсмиківці)[3] Староста: Рудольф Канне (1867)[4] Див. такожПримітки
|
||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.png){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
