Стрийський повіт
Стрийський повіт — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, УНР, Польщі, СРСР і Третього Райху. Адміністративним центром було місто Стрий. Австро-УгорщинаСтрийський повіт утворений у 1850 р. У 1867 р. до Стрийського повіту з 44 громад (ґмін) приєднано Сколівський повіт з 48 громад (гмін) і громади Болехівського повіту Великі Дідушичі, Моршин, Соколів, Ґельзендорф з Новим Олексинцем і Ланівка. Однак поділ судових органів у вигляді двох окремих адміністрацій зберігався попереднім до 1911 р., коли було відновлено Сколівський повіт. На 1911 р. повіт поділявся адміністративно на 56 громад, земельно — на 46 кадастральних гмін та займав площу 659 км², населення повіту складало 80 211 осіб, українці-грекокатолики становили 77 %, євреї — 11 %. У складі ЗУНРПовітовим комісаром був адвокат д-р Антін Гарасимів. Міським комісаром був обраний адвокат д-р Єронім Калитовський. Головою Повітової УНРади був о. Остап Нижанковський, парох у Завадові (УНДП). Делегатами до УНРади обрані: від міста — судовий радник Остап Весоловський (УНДП); від сіл повіту — Яким Маркус, селянин із Жулина (УРП).[1] Командантом міської поліції був Роман Теодорович, завдяки заслугам якого було викрито підпільну польську організацію у Стрию. Також у місті був Окружний суд під керівництвом судді Володимира Кульчицького, а згодом Остапа Веселовського. Також був Повітовий суд під керівництвом Н. Раставецького, два військові суди, Податковий уряд під керівництвом Івана Мішкевича, який згодом керував фінансами у Стрию. Повіт входив до Стрийської військової округи Станиславської військової області ЗУНР. Під польською окупацією
Включений до складу Станиславівського воєводства після його утворення у 1920 році на окупованих землях ЗУНР. До складу повіту входило 91 поселення (з них 1 місто, 51 сільська гміна і 35 фільварків) зі 140 223 житловими будинками. Площа повіту — 659 км². Зміни адміністративного поділу1 квітня 1932 року ліквідовано Сколівський повіт, а його територію приєднано до Стрийського повіту. Розпорядженням Ради міністрів 28 травня 1934 року з Жидачівського повіту вилучили сільські гміни Баліче Подґурне (Баліче Зажечне), Баліче Подружне і Юсептиче та з Долинського повіту гміни Лісовіце, Задеревач, Воля Задеревацка, Нінюв Дольни, Нінюв Ґурни і Похерсдорф і включили до Стрийського[2]. 1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські гміни[3] внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом. Міста (Міські ґміни)
Сільські ґміниКількість: 1920—1932 рр. — 50 1932—1934 рр. — 100 1934 рр. — 109
* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав. НаселенняУкраїнці-грекокатолики становили 69 % населення повіту (1907)[4]. У 1939 році в повіті проживало 163 860 мешканців (116 285 українців-грекокатоликів — 70,97 %, 2 030 українців-латинників — 1,24 %, 20 555 поляків — 12,54 %, 900 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,55 %, 18 055 євреїв — 11,02 % і 6 035 німців та інших національностей — 3,68 %)[5]. У складі СРСРУ середині вересня 1939 року німці окупували територію повіту, однак вже 26 вересня 1939 року мусіли відступити, оскільки за пактом Ріббентропа-Молотова вона належала до радянської зони впливу. 27.11.1939 постановою Верховної Ради УРСР повіт включений до новоутвореної Дрогобицької області[6]. 17 січня 1940 року територія повіту поділена на райони — кожен із кількох ґмін:
Третій РайхПід час німецької окупації у 1941—1944 рр. Стрийський повіт був відновлений як адміністративна одиниця Крайсгауптманшафту Стрий — складової частини Дистрикту Галичина. Відновлений також був і поділ на гміни (волості). Див. такожПримітки
Information related to Стрийський повіт |