Провісник пізнішого повіту Судовий повіт Перемишль (адміністративно-судовий орган влади) був створений наприкінці 1850 р. Повітова судова виконавча влада підпорядковувалась утвореному того ж року апеляційному суду у Львові (за підпорядкованістю до якого повіти вважались належними до Східної Галичини на противагу апеляційному суду у Кракові як критерію належності до Західної Галичини).
Сам Перемишльський повіт як орган адміністративної влади після проголошення в 1854 р. був створений 29 вересня 1855 р. (паралельно до наявного судового повіту) у складі округу Перемишль.
Після скасування окружних відомств наприкінці жовтня 1865 р. їх компетенція перейшла до повітових управлінь. За розпорядженням міністерства внутрішніх справ Австро-Угорщини 23 січня 1867 року під час адміністративної реформи місцевого самоврядування збільшені повіти, зокрема до частини попереднього Ліського повіту (з 18 самоврядних громад-гмін) приєднані повіт Балигород (з 62 гмін, повіт Лютовиська (з 24 гмін), повіт Устрики Дольні (з 39 гмін), 8 гмін повіту Добромиль (Оберсдорф, Смольниця, Волиця, Рудавка, Нанова, Штейнфельс, Стебник та Смеречна з Принценталем) та 1 гміна повіту Березів (Вороблик Королівський). Однак у повіті існували чотири окремі судові округи (повіти) — Лісько, Балигород, Лютовиська й Устрики Дольні.
Перемишльський повіт за переписом 1910 р. налічував 159 гмін (самоврядні громади) і 146 фільварків та займав площу 1832 км². В 1900 році населення становило 95 362 особи, в 1910 році — 98 462 особи. Більшість населення були українцями-грекокатоликами (69 %), євреї становили близько 14 % населення.
Головою Повітової УНРади був обраний о. Василій Мисик, парох у Ваньковій. Українцям до 18 листопада 1918 р. вдавалося утримувати владу в місті Ліську. Після втрати Ліська владу утримували на теренах сіл повіту до 23 січня 1919 р. Для цього були призначені повітові комісари по судових округах: Судовий округ Балигород — повітовий комісар нотаріус Теодозій Будзиновський, Судовий округ Лютовиська — повітовий комісар суддя Йосафат Рубинович, його змінив суддя Михайло Присташ, потім був Антін Старух, селянин із Бережниці (УНДП). Делегатом до УНРади від повіту був обраний Антін Старух.
1 серпня 1934 р. здійснено новий поділ на сільські ґміни[1] внаслідок об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.
У середині вересня 1939 року німці окупували територію повіту, однак вже 26 вересня1939 року мусіли відступити за Сян, оскільки за пактом Ріббентропа — Молотова правобережжя Сяну належало до радянської зони впливу. 27 листопада 1939 року постановою Верховної Ради УРСР правобережна частина Сяніцького повіту в ході утворення Дрогобицької області включена до Ліського повіту[2]. 17 січня 1940 року підрадянська територія повіту поділена на райони:
У червні 1941 року, з початком Радянсько-німецької війни, територія знову була окупована німцями. У липні 1944 року радянські війська заволоділи цією територією. У березні 1945 року, в рамках підготовки до підписання Радянсько-польського договору про державний кордон територію зі складу Дрогобицької області передано Польщі.
Населення
У 1907 році українці-грекокатолики становили 71 % населення повіту[3].
У 1939 році в повіті проживало 124 780 мешканців (92 245 україномовних українців-грекокатоликів (73,97 %) і 810 польськомовних українців-грекокатоликів 0,65 %), 6105 українців-латинників (4,89 %), 13 910 поляків (11,15 %), 50 польських колоністів міжвоєнного періоду (0,04 %), 10 995 євреїв (8,81 %) і 665 німців та інших національностей (0,53 %))[4].
Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 111 575 населення ніби-то було аж 31 840 (28,54 %) поляків при 70 346 (63,05 %) українців, 8 475 (7,6 %) євреїв і 547 (0,49 %) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими 1907 року) та післяпольськими (радянськими 1940 і німецькими 1942) звітами.
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.jpg)
