Утворене 23 грудня1920[1] з міста Львів і 19 повітів Східної Галичини (у 17 було переважно українське населення — Бібрка, Чесанів, Добромиль, Дрогобич, Городок, Яворів, Львів повіт, Лісько, Мостиська, Перемишль, Рава, Рудки, Самбір, Сокаль, Старий Самбір, Сянік, Жовква; у двох українці становили меншість — Березів, Ярослав) та 8 повітів Західної Галичини (у шести українці становили меншість — Кросно, Ланьцут, Нисько, Переворськ, Ряшів, Стрижів; два повіти були з чисто польським населенням — Тарнобжеґ, Кольбушова)[2].
17 грудня 1920 польський сейм ухвалив закон «Про надання землі солдатам Війська Польського», виконуючи свою обіцянку під час війни з більшовиками, коли Варшава опинилася під загрозою захоплення. Уряд заходився реалізовувати свою обіцянку на українських землях, де розпочалося так зване осадництво — створення польських поселень з селян і колишніх військових[3].
Повіти
Площа повіту дана станом на 1939. Населення за даними загального перепису населення 1931 року. Для повітів, скасованих раніше — площа станом на останній рік існування, населення на основі даних перепису 1921 року.
Мапа населення Львівського воєводства: помаранчевим — регіони з переважно польським населенням; зеленим — з переважно українським
Згідно з переписом населення 1931 року, у Львівському воєводстві (разом зі Львовом) налічувалося 3 127 409 осіб. У 16 східних повітах воєводства, що відійшли в 1939 р. до СРСР, проживало 1 840 635 людей, з них 1 036 875 українців-грекокатоликів — 56,33 %, 99 140 українців-латинників — 5,39 %, 13 600 польськомовних українців — 0,74 %, 433 355 поляків — 23,54 %, 15 125 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,82 %, 227 245 євреїв — 12,35 % і 15 295 німців та інших національностей — 0,83 %.[2]
Мова
Мовний склад населення Львівського воєводства (разом зі Львовом) відомий лише за даними перепису 1931 року, що був проведений польською владою часів санаційного режиму. Відповідно до цих даних, мовний розподіл виглядав так:[4]
польська — 1 805 035 (57,7 %)
українська — 1 067 110 (34,1 %)
українська — 579 475
руська (галицька) — 487 635
єврейська — 232 938 (7,4 %)
їдиш — 211 002
іврит — 21 936
німецька — 12 049 (0,4 %)
російська — 753 (0,02 %)
Рідна мова населення повітів Львівського воєводства за переписом 1931 року.[4]
Релігійний склад населення повітів Львівського воєводства за переписом 1931 року[4]
повіт
населення
римо-католики
греко-католики
юдеї
православні
Березівський
83 205
79,1
15,3
5,2
Бібрський
97 124
23,5
68,0
8,2
Городоцький
85 007
26,4
66,7
5,9
Добромильський
93 970
27,6
63,5
8,0
Дрогобицький
194 456
26,8
56,7
14,9
0,3
Ряшівський
185 106
88,6
1,8
9,2
Жовківський
95 507
21,2
69,9
8,2
Колбушовський
69 565
92,0
0,1
7,3
Коросненський
113 387
80,4
9,6
5,8
3,7
Ланцутський
97 679
88,1
4,9
6,4
Ліський
111 575
16,3
73,1
9,8
Любачівський
87 266
37,8
51,2
10,7
Львів (місто)
312 231
50,4
15,9
31,9
0,3
Львівський
142 800
47,2
47,3
3,6
0,1
Мостиський
89 460
38,7
55,0
6,1
Ниськівський
64 233
92,0
1,4
6,2
Переворський
61 388
89,3
4,9
5,5
Перемиський
162 544
41,3
45,2
13,2
0,1
Равський
122 072
18,4
68,9
11,0
0,5
Рудківський
79 170
35,0
57,8
6,8
Самбірський
133 814
32,6
58,7
8,4
Сяноцький
114 195
42,9
47,8
8,3
0,3
Сокальський
109 111
23,3
63,5
12,3
0,6
Тарнобжезький
73 297
89,9
0,2
8,6
Турківський
114 457
5,5
84,4
9,3
0,7
Яворівський
86 762
21,2
72,4
5,9
0,1
Ярославський
148 028
56,5
35,3
7,9
Львівське воєводство
3 127 409
46,3
41,7
10,9
0,3
На території нинішньої української частини Львівського воєводства релігійний розподіл населення був наступним: 903 349 осіб (54,35 %) — греко-католики, 521 084 осіб (31,35 %) — римо-католики, 218 995 осіб (13,18 %) — юдеї, 11 184 осіб (0,67 %) — протестанти, 4 017 осіб (0,24 %) — православні.
Освіта
За переписом 1931 р. серед населення Львівського воєводства старше 10 років вміли читати та писати 74,9 % осіб, вміли тільки читати 1,4 % населення, а 23,1 % населення не вміли читати і писати.[4]
Серед юдеїв вміли читати і писати 85,3 % населення старше 5 років, серед римокатоликів — 78,0 %, серед грекокатоликів — 60,6 %.[4]
Вміння читати і писати серед населення старше 10 років за даними перепису 1931 р., %[4]
повіт
населення
вміють читати і писати
вміють тільки читати
не вміють читати і писати
невідомо
Березівський
62 105
80,7
2,3
16,6
0,5
Бібрський
71 882
80,5
0,5
17,7
1,2
Городоцький
61 596
67,0
0,4
32,3
0,3
Добромильський
68 854
62,4
0,6
35,6
1,5
Дрогобицький
149 511
71,2
0,5
27,4
0,9
Ряшівський
138 550
80,0
4,2
15,5
0,4
Жовківський
73 036
72,4
0,8
26,5
0,3
Колбушовський
50 680
75,7
3,7
20,5
0,2
Коросненський
84 567
83,0
2,7
14,0
0,3
Ланцутський
73 327
77,9
5,5
16,2
0,4
Ліський
79 231
43,0
0,8
55,4
0,9
Любачівський
64 976
73,9
1,1
24,5
0,4
Львів (місто)
267 043
90,8
0,6
7,9
0,6
Львівський
106 381
84,9
0,5
14,1
0,5
Мостиський
65 790
67,4
1,1
31,3
0,3
Ниськівський
47 099
81,0
3,1
15,7
0,3
Переворський
45 613
85,2
2,4
12,1
0,3
Перемиський
126 653
78,6
0,8
20,3
0,3
Равський
90 677
63,6
0,7
34,6
1,1
Рудківський
58 414
68,0
0,9
30,5
0,6
Самбірський
101 700
73,1
0,6
25,6
0,7
Сяноцький
84 066
73,4
0,8
24,7
1,1
Сокальський
83 835
80,6
0,8
18,0
0,5
Тарнобжезький
55 365
82,8
3,3
13,4
0,5
Турківський
81 572
44,1
0,6
54,0
1,3
Яворівський
64 065
61,2
0,6
37,5
0,6
Ярославський
112 009
78,4
0,9
19,8
0,9
Львівське воєводство
2 368 597
74,9
1,4
23,1
0,6
Воєводи
Будинок Галицького намісництва. У період між двома світовими війнами тут розташовувалося польське воєводське управління.
Припинило існування 27 листопада1939 року після анексії ГаличиниСоюзом Радянських Соціалістичних Республік: місто Львів і 8 повітів (Львівський, Сокальський, Бібрський, Рава-Руський, Любачівський, Яворівський, Городоцький і Жовківський) включені до новоутвореної Львівської області та ще 8 (Дрогобицький, Рудківський, Мостиський, Перемиський, Ліський, Турківський, Самбірський і Добромильський) — до Дрогобицької області УРСР, а західна частина ввійшла до Краківського та Люблінського дистриктів.
У 1945—1946 р. з території колишнього Львівського воєводства репатрійовано 269,5 тис. поляків.[5]
↑ абвгдежDrugi Powszechny Spis Ludności 1931 — Województwo lwowskie
↑(пол.)Hryciuk G. Przemiany narodowościowe i ludnościowe w Galicji Wschodniej i na Wołyniu w latach 1931—1948. — Toruń: Wyd. Adam Marszałek, 2005. — S. 334. — ISBN 83-7441-121-X.
.svg){kind=small}
