Тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія (ТАПБ) — це діагностична процедура, суть якої полягає у отриманні клітин з підозрілого новоутворення[1] та виконання мікроскопічного дослідження цих клітин.
Технічно, ця діагностична процедура передбачає введення тонкої голки через шкіру в підозріле утворення, аспірування клітин з цього утворення за допомогою шприца, подальша фіксація з цитологічним фарбуванням отриманого аспірату та дослідження за допомогою мікроскопії. Ще одним можливим варіантом дослідження отриманого зразка може бути ізоляція ДНК або РНК для молекулярно-генетичного тестування.
ТАПБ вважається безпечним та малотравматичним методом діагностики, у порівнянні з відкритою біопсією та характеризується низьким рівнем можливих ускладнень.
Виконання ТАПБ рекомендовано в наступних випадках:
Наявність пухлинного утворення неясного генезу.
Біопсія пухлини, діагноз якої підтверджений. Біопсія в такому випадку проводиться для оцінки ефективності проведеного лікування.
Коли пухлину можна пропальпувати, біопсія зазвичай проводиться цитопатологом[en] або хірургом. В цьому випадку процедура, як правило, швидка й проста. В іншому випадку, воно може бути виконана інтервенційним радіологом, лікарем з професійною підготовкою у виконанні такої біопсії з використанням рентгену або ультразвуку для точного визначення місця взяття біопсії. В цьому випадку процедура може потребувати ретельнішої підготовки і більшого часу виконання.
Крім того, тонкоголкова аспіраційна пункційна біопсія є головним методом, використовуваним для біопсії хоріона[en],[2] а також для багатьох типів біологічних рідин.
Перед початком процедури можливе вимірювання життєво важливих показників (пульс, артеріальний тиск, температура тощо). Для пацієнтів з підвищеною тривожністю можна зробити внутрішню ін'єкцію седативного препарату. Для пацієнтів з меншою тривожністю, можливе призначення пероральних препаратів (Валіум) перед процедурою.
Процедура
Перед проведенням ТАПБ шкіра в ділянці вводу голки обробляється розчином антисептика, в деяких випадках проводиться анестезія цієї ділянки місцевими анестетиками.
Підозріле утворення локалізується за допомогою пальпації або під контролем УЗД, що є точнішим та найчастіше використовуваним підходом в наш час. Після локалізації утворення, в ділянку його проєкції на шкіру вводиться тонка голка дуже малого діаметра, з подальшим її просуванням в паренхіму підозрілої маси, на кінець голки під'єднується шприц та виконується аспірація. Для ефективного результату, процедуру виконують 3 рази, таким чином отримується 3 фракції біоптатів.
Критика
Дослідження 2004 року, показало, що в одному випадку пункційна біопсія пухлини печінки призвела до поширення раку на шляху голки і було зроблено висновок, що пункційна біопсія, була небезпечною і непотрібною. Згодом, висновки, зроблені у цій статті зазнали суттєвої критики.[5]
Примітки
↑Аветисьян И. Л., Самойлов А. А., Гульчий Н. В., Яровой А. О. (2002). Аспирационная биопсия щитовидной железы: клинические аспекты цитологических исследований. Український медичний часопис. 3 (29): 121—26. (рос.)
↑Trop I, Dugas A, David J, El Khoury M, Boileau JF, Larouche N, Lalonde L (October 2011). Breast abscesses: evidence-based algorithms for diagnosis, management, and follow-up. Radiographics (review). 31 (6): 1683—99. doi:10.1148/rg.316115521. PMID21997989.