Трагедія в Гуті Пеняцькій

Нейтральність цієї статті під сумнівом. Будь ласка, ознайомтеся з відповідним обговоренням та за можливості виправте недоліки. (березень 2024)

Траге́дія в Гу́ті Пеня́цькій — масове знищення населення (поляків, євреїв, радянських партизан та українців) в населеному пункті Гута Пеняцька (генерал-губернаторства, нині — Бродівський район, Львівщина, Україна).

Під час німецько-радянської війни село стало, зокрема, з весни 1942 р. головною базою радянської партизанської групи, створеної військовим лікарем, більшовиком П. К. Кундіусом, який 1941 р. втік з табору радянських військовополонених у Сасові. У серпні 1943 року загін налічував 96 осіб, 1944 р. — 600, складаючись з трьох рот.

Командиром польської самооборони та місцевої АК тут був Казімеж Войцеховський, який як один з очільників польського підпілля підпорядковувався окружному відділку АК у Золочеві.^[1]

22 лютого 1944 р. 9-й батальйон радянських партизанів ім. Чкалова під командуванням Бориса Кореневського полишив Гуту Пеняцьку.^[2]

У лютому 1944 року в цьому селі були знищені всі 172 будинки і вбиті мирні мешканці (за різними оцінками від 500 до 800 осіб). Врятуватися вдалося одному поляку, який зумів утекти через дверцята, якими випускали з хати дрібну живність (зимою її тримали у хаті). Босим, у кальсонах, він зумів дістатися через ліс і яри до іншого польського села — Гутища. Обморозив пальці ніг — все це вплинуло на психіку та мову. За його словами — солдати були у німецькому обмундируванні та розмовляли німецькою мовою.

У польській літературі поширена теза про винищення польського населеного пункту Гута-Пеняцька у лютому 1944 р. частиною дивізії «Галичина». Разом з тим, за твердженням дослідника Андрія Боляновського, у той час тут не діяв жоден із куренів галицької дивізії.^[3]

За розповідями старих жителів села Підгірці — Гуту Пеняцьку спалили три німецькі частини, що розташовувалися: біля с. Підгірці на місцині під назвою «Кам'янка», біля с. Ясенів і між селами Ясенів і Чишки, підняті по тривозі. Причина знищення села — зникнення двох німецьких офіцерів поблизу складів з боєприпасами, які розміщалися у с. Підгірці, місцина під назвою «Лісовики». Німці знали, що у селі Гута-Пеняцька радянські партизани з загону «Переможці» залишили своїх агентів та багато зброї.

12 лютого 2009 року з ініціативи управління з питань внутрішньої політики в приміщенні Львівської облдержадміністрації було проведено круглий стіл за участю представників влади та громадськості, науковців, на якому розглядалося питання проведення заходів, присвячених 65-й річниці вшанування пам'яті загиблого населення у с. Гута-Пеняцька. Навколо питання знищення села існує багато міфів, які й обговорювалися учасниками круглого столу. Учасники засідання за круглим столом напрацювали спільне бачення історичних подій, які трапилися у Гуті-Пеняцькій.

На початку 1944 року в околицях польського населеного пункту Гута-Пеняцька, що на території України, діяли радянські партизанські відділи, яким надавало підтримку місцеве населення й до яких було залучено частину місцевих поляків. 23 лютого 1944 р. до боротьби проти них було скеровано один із сформованих з галицьких українців підрозділів, яким командували німці та який підпорядковувався німецьким поліційним структурам. У результаті цього наступу відбулося бойова сутичка, в якому загинуло двоє українців. У відповідь на це 28 лютого нацистські поліційні відділи провели каральну акцію під час якої було вбито кількасот польських мешканців Гути-Пеняцької. Про це, зокрема, свідчать польські документи. Наприклад, відповідно до звіту Делегатури польського уряду про події на теренах Бродівського повіту, це селище було повністю знищене нацистським винищувальним поліційним підрозділом: «Німці зібрали жінок і дітей разом до кількох будинків, після чого ці будинки було підпалено… Усіх чоловіків зібрано разом до місцевої польської каплиці… Замкнених у каплиці розстріляно». У повідомленні Міністра внутрішніх справ польського еміграційного уряду в Лондоні В. Баначека про події у Гуті-Пеняцькій у лютому 1944 р. з цього приводу вказувалось, що «27 лютого експедиційна каральна таємна поліція знищила село дощенту». Це ж підтверджують також: українські та радянські джерела. Однак, через деякий час після цих трагічних подій, в документах польського підпілля, а пізніше й у радянській публіцистиці було поширено інформацію про участь у знищенні польського населеного пункту дивізії «Галичина», що діяла у складі німецьких військ. Причиною цього було намагання зняти відповідальність з радянських партизанів, котрі спровокували згадану каральну акцію, й перекинути її на українських націоналістів, якими крім членів ОУН та вояків УПА було також: оголошено українських вояків дивізії «Галичина». Донині не виявлено німецьких документів, які підтверджують знищення Гути-Пеняцької. Будь-якої участі у цій акції підрозділів дивізії «Галичина» не доведено.

Архіви КДБ стверджують, що операцію проводили німецькі війська СС із підтримкою українських бійців. ^[4]

• НАН України; Інститут історії України. Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія: Історичні нариси / Кульчицький С. В. — Київ : Наукова думка, 2005. — 495 с. — ISBN 966-00-0440-0.
• Howard Margolian Unauthorized Entry: The Truth About Nazi. War Criminals in Canada: 1946—1956. University of Toronto Press 2006.
• Logusz Michael O. The Waffen-SS 14th Grenadier Division. 1943-1945. Atglen, PA : Schiffer Publishing, 1997

• Investigation into the Crime committed at the Village of Huta Pieniacka — Інститут національної пам'яті Польщі (англ.)
• Список 125 жертв. Укладач Ковальський С. В. (англ.)
• Bogusława Marcinkowska: Ustalenia wynikające ze śledztwa w sprawie zbrodni ludobójstwa funkcjonariuszy SS «GALIZIEN» i nacjonalistów ukraińskich na Polakach w Hucie Pieniackiej 28 lutego 1944 roku. — Інститут національної пам'яті Польщі (пол.)
• Ігор Голог. Газета «Молода Галичина», 15 липня 2004
• Газета «Українське слово»
• Газета «День», 28.02.2009