Туркмени в Україні

Туркмени в Україні — національна меншина етнічних туркменів, що проживають в Україні, складова частина туркменської діаспори. Рідною мовою туркменів є туркменська, яка належить до тюркської мовної сім'ї, за віросповіданням туркмени є мусульманами-сунітами^[8]. За Всеукраїнським переписом населення 2001 року в Україні проживало 3709 туркменів, найбільше — в Одеській області (811 осіб).

За переписом населення Російської імперії 1897 року в 9 українських губерніях (Волинській^[9], Київській^[10], Подільській^[11], Чернігівській^[12], Полтавській^[13], Харківській^[14], Херсонській^[15], Катеринославській^[16] та Таврійській^[17]) проживало 8 туркменомовних, у здебільшого українськомовній Кубанській області — 19 туркменомовних^[18]. За переписом населення Києва 16 березня 1919 року в місті проживав 1 туркмен^[19].

Згідно з переписом СРСР 1926 року на території УРСР проживав 21 туркмен, з них 10 чоловіків та 11 жінок; 16 осіб проживали в міських поселеннях, 5 осіб — у сільських^[1]. У 1938 році в УРСР діяли щойно засновані 2 туркменські школи^[20]. За припущенням О. Б. Бистрицької, їхня поява була обумовлена прибуттям до України депортованих туркмен зі Середньої Азії^[20]. За переписом СРСР 1939 року в УРСР проживало 3712 туркменів^[2].

За спогадами українського повстанця Романа Петренка серед інших в лавах Української повстанської армії також воювали туркмени^[21].

За переписом СРСР 1959 року в УРСР проживало 1745 туркменів^[3]. За переписом СРСР 1970 року в УРСР проживало 1045 туркменів^[4]. У 1971 році в Україні проведений Тиждень туркменської літератури^[8]. За переписом СРСР 1979 року в УРСР проживало 1696 туркменів^[5].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність туркменів становила 3399 осіб^[22][6][23], з них 2 352 особи (69,20 %) вказали своєю рідною мовою туркменську, 889 осіб (26,15 %) — російську, 117 осіб (3,44 %) — українську, 41 особа (1,21 %) — інші мови^[6]. За переписом 1989 року з 3399 туркменів було 2476 чоловіків (72,84 %) та 923 жінки (27,15 %); 2894 особи (85,14 %) проживали в міських поселеннях, 505 осіб (14,86 %) — у сільській^[6].

За Всеукраїнським переписом населення 2001 року в Україні проживало 3709 туркменів (0,0077 % населення держави)^[7]. За переписом 2001 року вказали туркменську мову рідною 719 туркменів України (19,39 %), українську — 1079 осіб (29,09 %), російську — 1392 особи (37,53 %), інші мови — 88 осіб (2,37 %)^[7]. Найбільше туркменів проживало в Одеській області (811 осіб, 21,87 % усіх туркменів України), з них 168 осіб в Одесі і 127 осіб у Ренійському районі (0,31 % населення району)^[24]. Розподіл кількості туркменів за регіонами України за переписом 2001 року^[24]:

У 2000-2010-х роках туркменська діаспора в Україні зробила декілька кроків до самоорганізації своєї спільноти. У 2001 році в Шевченківському районі Києва біля Посольства Туркменістану встановлений пам'ятник туркменському поетові та засновнику туркменської літератури Махтумкулі^[25]. Станом на 2006 рік єдиним містом в Україні, у якому діяла Гуманітарна асоціація туркмен світу, була Одеса^[26]. У червні 2006 року представники асоціації та туркменської діаспори звернулися до міської влади Одеси з проханням виділити землю для побудови туркменського культурного центру^[26]. Тоді, за словами голови правління Одеської гуманітарної асоціації «Туркмен світу» Ніязмурата Халлієва, в Одеській області проживало близько 10 тис. туркменів, а в Україні загалом — близько 45 тис. осіб^[27]. Водночас, як заявив Халлієв, туркмени в Одесі не зазнавали ніяких переслідувань за національною ознакою^[27].

У грудні 2013 року в Києві зареєстрована громадська організація «Діаспора туркменського народу»^[28]. Того ж місяця організація посіла 3-тє місце в турнірі з футзалу серед діаспор національних меншин України «Футбол без ненависті та расизму»^[29]. Представники туркменської діаспори беруть участь у святкуванні пам'ятних дах свого народу^[30][31] та опікуються проблемами своїх співвітчизників в Україні^[32].