Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Херардо Мачадо

Херардо Мачадо
ісп. Gerardo Machado y Morales Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Прапор
Прапор
5-й Президент Куби
20 травня 1925 — 12 серпня 1933
Попередник: Альфредо Саяс-і-Альфонсо
Наступник: Альберто Еррера-і-Франкі
 
Народження: 28 вересня 1871(1871-09-28)[1][2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Санта-Клара, Куба
Смерть: 29 березня 1939(1939-03-29)[3][1] Редагувати інформацію у Вікіданих (67 років)
Маямі, Флорида, США
Поховання: Caballero Rivero Woodlawn Park North Cemetery and Mausoleumd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна:  Куба Редагувати інформацію у Вікіданих
Релігія: католицтво Редагувати інформацію у Вікіданих
Партія: Liberal Party of Cubad Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди:
кавалер ордена Ізабелли Католички з ланцюгом Grand Cross of the Military Merit - White Badge

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Херардо Мачадо-і-Моралес (ісп. Gerardo Machado y Morales; 28 вересня 1869 — 29 березня 1939) — кубинський державний і політичний діяч, п'ятий президент Куби.

Біографія

Брав участь у війні за незалежність Куби, був засновником однієї з тютюнових компаній.

Свою політичну кар'єру починав з посади мера міста Санта-Ана. 1924 року Мачадо здобув перемогу на президентських виборах, запропонувавши програму ліберальних реформ та пообіцявши демократизацію. Однак невдовзі він проявив диктаторські риси та почав жорстоко переслідувати опозиціонерів, особливо комуністів, зокрема 1926 року було заборонено Комуністичну партію Куби, а 1929 було вбито молодого комуністичного лідера Хуліо Антоніо Мелью.

За його президентства було створено таємні каральні загони «поррос», які знищували політичних противників чинного режиму.

Мачадо провадив проамериканську політику. Однак 1933 року на Кубі відбувся загальний страйк, що розпочався з заворушень студентів і завершився поваленням Мачадо, який утік до США. При цьому від нього відвернулась адміністрація президента США Франкліна Рузвельта. Відчуваючи неминучість падіння режиму Мачадо, вона спочатку організувала «круглий стіл» представників кубинського уряду й опозиції, а потім погрожувала інтервенцією.

Мачадо був визнаним прихильником Беніто Муссоліні, диктатора фашистської Італії[4], його називали «тропічним фашистом» або ж «тропічним Муссоліні»[5].

Примітки

  1. а б SNAC — 2010.
  2. Find a Grave — 1996.
  3. Encyclopædia Britannica
  4. Dinámicas del Cambio Político en Cuba | OtroLunes 36 (англ.). Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 14 квітня 2021. [Архівовано 2021-04-14 у Wayback Machine.]
  5. Renate Marsiske, Lourdes Alvarado. Movimientos estudiantiles en la historia de América Latina. — Plaza y Valdes, 1999. — 328 с. — ISBN 978-970-722-542-8.

Література

Посилання


Kembali kehalaman sebelumnya