Чеджуська
제줏말 / 제주말 Jejun-mal / Jeju-mal
Поширена в	Південна Корея
Регіон	Чеджу
Етнічність	Чеджуйці
Носії	5 000
Писемність	Хангиль
Класифікація	Корейські Старокорейська мова Середньокорейська мова
Офіційний статус
Регулює	Jeju Self-governing Provincial Governmentd
Коди мови
ISO 639-3	jje

Чеджуська (Чеджуською: 제줏말; Нова латинізація для чеджуської: Jejun-mal, або кор.: хангиль: 제주어, НЛ: Jeju-eo, або 제주말, Jeju-mal), також Чеджу-о, — одна з корейських мов, що походить з острова Чеджу у Південній Кореї^[1]. Чеджуська не є взаємно зрозумілою з півострівними діалектами корейської. В минулому чеджуську вважали чеджуським діалектом корейської мови, проте нині все частіше чеджуську називають саме самостійною мовою. Ця мова занепадає, за класифікацією ЮНЕСКО у 2010 вона була названа критично загроженою, що є найбільшим рівнем загроженості. Тривають заходи з відродження мови.

Приголосні в чеджуській такі ж як у літературній корейській, однак у чеджуській більша кількість голосних, як у більш давніх варіантах корейської. Чеджуська — аглютинативна, суфіксальна мова, та в ній залежні слова завжди йдуть перед головним, як і в корейській. Після іменників йдуть частки, що можуть позначати відмінки. Дієслова відмінюються за часом, видом, способом, евіденціальністю, соціальним статусом відносно мовця та слухача, формальністю та іншими граматичними категоріями. Корейська та чеджуська значно відрізяються дієслівними парадигмами. Наприклад, маркер континуативного виду^[en], що є в чеджуській, або розрізнення способу або виду в багатьох чеджуських з'єднувальних суфіксах відсутні в корейській. Більша частина чеджуського лексикону корейська за походженням, щобільше, в лексиконі збереглося багато середньокорейської лексики, якої більше нема в стандартній корейській. У чеджуської також міг бути півострівний японсько-рюкюський^[en] субстрат (див. Тхамна#Мова), однак з цього приводу немає консенсусу^[2].

Чеджуська вже була відокремленою від сеульського діалекту в XV ст., та не взаємно зрозумілою півострівним корейцям у XVI ст. Збереженню мови дуже нашкодили придушення Чеджуського повстання 1948 року, Корейська війна, модернізація Південної Кореї. У наш час, більшість носіїв мови на острові вже похилого віку. Більшість чеджуйців нині говорять корейською з чеджуським субстратом.

Багато чеджуйців емігрували до Осаки в 1920-х, проте молодь з чеджуйської діаспори частіше говорить японською^{[джерело?]}.

В корейсько- та англомовній літературі поширені різні терміни на позначення чеджуської мови. Також різні терміни вживаються з огляду на погляди автора стосовно того, чи є чеджуська мовою чи діалектом.

Серед носіїв мови найбільш поширений термін (제주말, Jeju-mal, Чеджу-маль, досл. «чеджуський говір»)^[3].

Чеджуська є близькою до корейської. Традиційно вона вважалась дуже віддаленим діалектом корейської, та станом на 2019, Національний інститут корейської мови та Міністерство освіти Республіки Корея досі називають її діалектом^[4].

До 2000-х років, південнокорейські академічні джерела надавали перевагу терміну «чеджуський діалект» (제주방언, Jeju bang-eon, Чеджу бан'он). Термін «Чеджуська мова» (제주어, Jeju-eo, Чеджу-о) вперше було вжито в 1947 році, проте до середини 1990-х він не був широковживаним. Більшість південнокорейських академічних публікацій стали вживати «Чеджуська мова» на початку 2010-х^[5]. Незадовго до того, назва «Чеджуська мова» також стала вживатись у місцевому законодавстві, наприклад, у «Мовному законі 2007 року про збереження та просування мови Чеджу»^[a], та неурядовими організаціями, що прагнуть зберегти мову^[6]. Єдина англомовна монографія про чеджуську, видана у 2019 році, також називає чеджуську саме мовою^[7].

Чеджуська не є взаємно зрозумілою навіть з найпівденнішими корейськими діалектами. У дослідженні 2014 року, носіям корейської з трьох різних діалектних регіонів (Сеул, Пусан, Йосу) протягом хвилини давали послухати зачитаний текст чеджуською мовою, та взяли для порівняння контрольну групу носіїв чеджуської. В середньому, носії корейської з кожної з трьох діалектних зон змогли правильно відповісти менше ніж на 10 % питань, пов'язаних із базовим розумінням тексту, при тому, як носії чеджуйської відповіли правильно на більш ніж 89 % питань. Ці результати можна порівняти зі зрозумілістю норвезької для носіїв нідерландської^[8]. Носії чеджуської в діаспорі, що емігрували до Японії теж стверджують, що їм важко розуміти південнокорейські новини, та що вони дивляться корейське телебачення з японськими субтитрами^[9].

Чеджуська традиційно була поширена в провінції Чеджу, за винятком островів Чхуджа, що розташовані між Чеджу та Корейським півостровом. На островах Чхуджа говорять південносхідними діалектами корейської^[10]. Чеджуською також говорять деякі іммігранти першого та другого покоління^[b] зі спільноти корейців-дзайнічі в Ікуно в Осаці^[11].

У порівнянні з півострівною корейською, в чеджуській незначна діалектна варіативність. Інколи зазначається, що є поділ між північними та південними діалектами відносно гори Халласан, проте поділ діалектів на східні та західні відносно міст Чеджу та Согвіпхо може краще описувати діалектні відмінності^[12][13]. Дослідження 2010 року про регіональні відмінності мови за допомогою набору з 305 слів показує, що простежуються як поділ на північ та південь, так і поділ на схід та захід, а отже, існують чотири діалектні групи^[14].

• 
  Поділ на схід та захід на прикладі слова "ящірка".
  
  На сході Согвіпхо кажуть 장쿨레비 jangkullebi, а на заході — 독다구리 dokdaguri.^[15]
• 
  Поділ на північ та південь на прикладі слова "краб".