Шклов

місто Шклов
Транслітерація назви	Škloŭ
Герб Шклова flag of Škloŭ Districtd
Основні дані
54°12′30″ пн. ш. 30°17′13″ сх. д. / 54.20833° пн. ш. 30.28694° сх. д. / 54.20833; 30.28694
Країна	Білорусь
Область	Могильовська область
Район	Шкловський район
Засновано	1535
Перша згадка	1526
Магдебурзьке право	1762
Статус	з 1984 року
Населення	15,6 тис. (2006)
Часовий пояс	час у Білорусі
Поштовий індекс	213010
Телефонний код	+375-2239
Висота	158 м[1]
Водний об'єкт	Дніпро
Транспорт, відстані
До Мінська
- фізична	181 км
До обласного центру
- фізична	30 км
Шклов
Шклов Шклов (Могильовська область)
Шклов у Вікісховищі

Шклов (біл. Шклоў) — місто районного підпорядкування в Могилівській області Білорусі, адміністративний центр Шкловського району, на правому березі річки Дніпро. Відстань до Могильова 30 км. Залізнична станція на лінії Орша—Могильов. Населення 15,6 тис. (2006).

Вперше згадується у 1526 році. Місто виникло на місці сучасних селищ Старий Шклов і Хотімка. Під час війни Московської держави з Великим князівством Литовським (1534—1537) у 1535 спалений. З 2-ї половини 16 ст. центр Шкловського графства. Під час Лівонської війни (1558—1583) двічі спалений московським військом. У кінці 16 століття перенесений на сучасне місце. У 16-17 столітті у місті існував великий Шкловський замок і міські укріплення.

Дідичами Шклова були представники роду Ходкевичів. Після того, як Анна Єфросина Ходкевич (донька троцького воєводи Олександра Ходкевича (пом. 1626^[2]) та його першої дружини Еуфемії Сененської, доньки львівського підкоморія Анджея^[3]) вийшла заміж за надвірного коронного хорунжого Прокопа Сенявського^[4], маєтність перейшла до представників роду Сенявських гербу Леліва, частина з яких (зокрема, й останній з роду Адам-Миколай) підписувалися як «граф на Шклові і Миші»^[5].

У 1654 місто здане московському війську. Влітку 1655 у Шклові розмістилася тимчасова ставка царя Олексія Михайловича. У 1660 місто повернулося до поляків, але у 1666 знов захоплене московським військом. Наступного 1667 року повернуто Речі Посполитій. У 1708 (під час Північної війни 1700—1721) розграбоване російськими військами за допомогу шведам. У 1762 місто отримало магдебурзьке право, печатку і герб^{[джерело?]}.

Після першого поділу Речі Посполитої (1772) місто у складі Російської імперії. У 1773—1777 повітовий центр Могилівської провінції і губернії. З 1777 містечко, центр волості Могилівського повіту. З 1778 володіння Семена Зорича.

З початку 19 століття — важливий торговий центр Білорусі, пристань на Дніпрові. На початку 20 століття через Шклов прокладена залізниця Орша — Могилів. З 1919 у складі РРФСР, з 1924 — БРСР (центр Шкловського району).

Підприємства харчової, паперової, комбікормової промисловості. Готель «Крынічка». Входить до туристичних маршрутів «Історично-культурна спадщина Могилівського краю» і «Вітчизни славні імена».

• Ходкевич Олександр Іванович
• Ходкевич Ганна Єфросина
• Зорич Семен Гаврилович

• Шкловський ідол

• 
  Шклов — малюнок 18 століття.
• 
  Ратуша
• 
  Спасо-Преображенська церква

• Szkłów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 922. (пол.) — S. 922—923.

• Шкловський районний виконавчий комітет [Архівовано 18 травня 2012 у Wayback Machine.]
• Web-альбом Шклова
• Міський форум [Архівовано 3 квітня 2022 у Wayback Machine.]
• Фото-блог Шклова
• Сайт УКП «Жилкомхоз» Шклова^{[недоступне посилання з серпня 2019]}
• Світлини [Архівовано 30 вересня 2007 у Wayback Machine.] на Radzima.org
• Shklow, Belarus(англ.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Шклов