|
19-й окремий мотопіхотний батальйон (Україна)
19-й окремий мотопіхотний батальйон (19 ОМПБ, пп В2326) — військове формування у складі Збройних сил України, що існувало у 2014—2016 роках. Батальйон був створений у 2014 році як 19-й батальйон територіальної оборони з мешканців Миколаївської області. Восени 2014 року був переформований на мотопіхотний батальйон. Розформований у 2016 році, особовий склад був переведений до підрозділу охорони 40-ї окремої артилерійської бригади. [⇨] ІсторіяСтворення
5 травня Миколаївський обласний військовий комісаріат почав розглядати заяви охочих вступити до лав 19-го батальйону територіальної оборони[1]. Зі слів військового комісара Олександра Іванова, за перші два дні записалися 60 добровольців. Серед них був і Юрій Сидоренко, який залишив престижну роботу в компанії «Нібулон» щоб стати батальйонним замполітом[2][3]. Військове містечко для батальйону обладнали у Миколаєві в казармах 2-го Об'єднаного навчального центру спеціального зв'язку, в/ч А0831. Після прийняття присяги солдати та офіцери 19-го батальйону одержали штатну, легку стрілецьку зброю: пістолети, автомати АКС-74У та ручні кулемети, з якою вони несли чергування на блокпостах. Перед відправленням на початку вересня в зону АТО батальйон мав одну БРДМ, яку передав народний депутат Ігор Бриченко від партії «Народний фронт», та кілька ЗУ-23. По прибуттю у зону ведення АТО в район Донецька, батальйону передали декілька відремонтованих БМП-1. Згодом, привезли РПГ-22 та протитанкові ракетні комплекси[4]. У батальйоні власними силами був створений взвод матеріального забезпечення (МТЗ), який очолив капітан Сергій Мельничук. Бійці взводу МТЗ під час бою стають десантом на БМП[5]. Через два тижня після прибуття в зону АТО весь особовий склад був екіпірований бронежилетами, до того, — їх мала лише третина бійців. Військовослужбовці батальйону нарікають на неспроможність вищого армійського командування організувати процес навчання при передачі нового озброєння. Як заявив один із солдатів:[6]
Протитанкові комплекси вояки освоювали при допомозі Вікіпедії[7]. Проблемними була і є нестача тепловізорів й надійних засобів зв'язку[8]. У зоні бойових дійПісля завершення вишколу особовий склад 19-го батальйону почав нести чергування на блокпостах навколо Миколаєва.[джерело?] Далі, миколаївців відправили нести службу на блокпости у Одеську область на кордон з Придністров'ям.[джерело?] В подальшому батальйон був перекинутий на блокпости кримського напрямку до Херсонської області.[джерело?] Згодом, після короткого перепочинку у Миколаєві, батальйон на початку вересня був направлений в Донецьку область, на передову лінію АТО, за кілька десятків кілометрів від Донецьку, де батальйон обладнав базовий польовий табір поміж селами Старогнатівка та Прохорівка[9]. Там миколаївці опинилися на справжній війні, — посеред мінних полів, під майже щоденними обстрілами із мінометів, часто-густо під час короткого нічного сну у ямах-щілинах, де солдати та офіцери спали у черевиках та верхньому одязі, щоб своєчасно встигнути на вогневі позиції для відбиття атаки[5]. За словами заступника командира батальйону підполковника Сергія Зеленіна, воякам прийшлося на перших порах важко не тільки фізично, а й психологічно:
Необхідний на війні досвід дійсно з'явився, але він був здобутий дорогою ціною. Чотири бійці батальйону підірвалися на мінному полі, у батальйоні є також поранені, один — побував у полоні[9]. 2 вересня 1-ша, 2-га, і 3-тя роти батальйону були з труднощами відправлені із Миколаєва в зону АТО. Кілька десятків жінок, — членів родин солдатів, заблокували дорогу перед казармами батальйону. Вони заявили, що не пустять своїх синів і чоловіків на війну, доти ті не будуть усі захищені касками та бронежилетами. Представники командування Миколаївського військового гарнізону роз'яснили, що каски є у всіх, а бронежилети — будуть видані по прибуттю у зону АТО. Довгі перемовини закінчилися тим, що спецпідрозділ міліції «Грифон» відігнав жінок од воріт військової частини[10]. 12 вересня один із волонтерів повернувшись із зони АТО розповів громадськості Миколаєва, що весь особовий склад батальйону нарешті одержав бронежилети[11]. 19 вересня до Миколаєва прибули близько 80 солдатів, майже уся стрілецька рота батальйону, які залишили свої позиції в зоні проведення АТО в Донецькій області без наказу. Старшина стрілецької роти Олександр Копейкін пояснив журналістам, що солдати вирішили повернутися до місця постійної дислокації у Миколаєві через критичну ситуацію, яка виникла після того, як їх нібито виставили лише з автоматами супроти «танків, бронетранспортерів та мінометів»:[6]
В свою чергу, начальник штабу 19-го батальйону прокоментував з передової вчинок своїх підлеглих так:[9]
Військовий комісар Миколаївської області Олександр Іванов підтвердив, що частина солдатів вирішили повернутися назад в зону АТО; по останнім, — військова прокуратура веде слідство[12]. 13 жовтня 2014 року чотири військовослужбовці батальйону загинули на мінному полі. 15 жовтня у Миколаєві був оголошений День жалоби за загиблими[13]. Миколаївці проводили в останній шлях Гліба Григораша, Григорія Береговенка, Дмитра Котишевського та Володимира Бабича[14][15]. Переформатування30 жовтня 2014 року переформований на 19-й мотопіхотний батальйон (польова пошта В2326), командиром призначений полковник С. В. Зеленін.[джерело?] Батальйон був включений до складу 1-ї танкової бригади.[16] 8 листопада колона батальйону потрапила під мінометний обстріл; троє бійців одержали поранення; був пошкоджений БРДМ[17]. 19 листопада рідні бійців 19-го батальйону зібралися під Міністерством оборони України з вимогою провести ротацію батальйону. На день раніше вони пікетували Адміністрацію президента[18]. З Міноборони прислали листа у Миколаївську ОДА, в якому роз'яснили, що батальйон заплановано вивести на відпочинок у листопаді[19]. На початку грудня, 250 бійців батальйону після трьох місяців перебування у зоні проведення АТО по ротації прибули з-під Гранітного, Донецька область, у Миколаїв для відпочинку. Вояки-миколаївці по прибуттю в рідне місто заявили: «Із завданням впоралися, в очі дивитися не соромно»[20]. Незважаючи на втрати й труднощі, переважна більшість вояків батальйону в зоні АТО продемонструвала нескорений дух[8]. 26 серпня 2015 року внаслідок обстрілу терористами з РСЗВ «Град» під селом Прохорівка Волноваського району — снаряд влучив у бліндаж, загинуло 4 бійців — Олег Середюк, Олександр Гуменюк, Валерій Головко, Олег Матлак. РозформуванняСтаном на травень 2016 року батальйон знаходився у складі 40-ї окремої артилерійської бригади оперативного командування «Південь». 30 вересня 2016 року батальйон наказом МОУ був розформований. Особовий склад перевели до підрозділу охорони 40-ї окремої артилерійської бригади.[джерело?] Шефська допомогаОргани влади та громадськість Миколаєва опікуються бійцями батальйону, яким постійно надходять в зону АТО гуманітарні вантажі[21]. Існує проблема їх своєчасного розподілу поміж ротами та взводами, так як підрозділи батальйону розміщені в різних містах. Втрати
Командування
Див. такожПримітки
Посилання
Відео
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
.svg)
.png){kind=small}
.png){kind=small}
.png){kind=small}
.png){kind=small}
.png){kind=small}
.png){kind=small}
