Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року ДУК «Правий сектор» оголосив мобілізацію в свої добровольчі підрозділи, які хоч і працювали у взаємодії із командуванням Сил оборони, але не були легалізовані у складі державних силових структур.[1]
З лютого по квітень 2022 року ДУК «Правий сектор» брав участь у боях на східному та південному напрямках, обороні Києва та звільненні 10 населених пунктів у Київській та Чернігівській областях.[2][3] 9 квітня в бою загинув командир 2-го окремого батальйону ДУК ПС Тарас Бобанич,[4] ім'ям якого згодом назвали 2-й стрілецький батальйон.[5]
Створення
16 квітня 2022 року командир ДУК ПСАндрій Стемпіцький повідомив, що командування корпусу вирішило сформувати окрему військову частину в складі ЗСУ.[6] Мобілізуватися до цієї військової частини можна було через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Також Андрій Стемпіцький повідомив про можливість переведення колишніх бійців ДУК ПС із інших підрозділів ЗСУ.[6]
За даними видання «Українська правда», в 2023 році Добровольчий український корпус було розділено на дві частини, одну з яких приєднано до ССО, а другу — реорганізовано в 67-му окрему механізовану бригаду ЗСУ.[7]
У соціальній мережі «Фейсбук» на сторінці «67 омбр ДУК» за 26 січня 2024 року[8] є повідомлення, що 7-ий Центр спеціальних дій (ЦСД) «ДУК» у складі Сил спеціальних операцій (ССО) ЗСУ засновано командуванням ДУК ПС спільно з командуванням ЗСУ 5 квітня 2022 року у складі:[9]
У листопаді 2022 року Добровольчий український корпус «Правий сектор» (7-й центр ССД ССО) був переформований у 67-му окрему механізовану бригаду «ДУК» у складі Збройних Сил України.[11] Згідно повідомлення у мережі «Фейсбук»[9],
усі підрозділи ДУК ПС входять до складу 67-ої ОМБр «ДУК» Сухопутних військ Збройних сил України. Поза структурними межами 67 ОМБр «ДУК» підрозділів ДУК ПС не існує.
4 березня 2023 року президент Володимир Зеленський відзначив успіхи бійців бригади під час оборони Бахмута:[12]
Особливо відзначу бійців, які захищають Бахмут. Зокрема, воїнів 56-ї окремої мотопіхотної бригади, 67-ї та 93-ї окремих механізованих бригад і 77-ї окремої аеромобільної бригади. Дякую вам, хлопці.
У квітні бійці 1-го батальйону «Вовки Да Вінчі» відбили наступ російської ПВК «Вагнер», яка намагалася взяти лісосмугу, що знаходиться за 500 метрів від дороги між Бахмутом та Часовим Яром.[16][17][18] Це була остання дорога, яка сполучала основні українські сили з військовими в Бахмуті. Нею захисники міста мали можливість вивозити поранених та перекидати техніку.[19] Через декілька днів бійці батальйону змогли просунутися вперед та зачистити частину лісосмуги, яка вела до цієї дороги.[20][21]
Бої за Кремінну
З червня 2023 року бригада брала участь у боях в Серебрянському лісі під Кремінною.[22] Там росіяни намагалися прорвати українську лінію оборони та розвинути свій наступ на втрачене ними восени 2022 року місто Лиман.[23] Одну з ділянок у Серебрянському лісництві утримував 2-й стрілецький батальйон імені Тараса Бобанича.[24][25]
Кадрові зміни
Як пише Українська правда з посиланням на свідчення колишнього бійця ДУК ПС, проблеми почались вже в момент переформатування ДУК ПС в бригаду ЗСУ.[7] Оскільки керівництво ДУК не мало відповідних військових звань, то в штатному розкладі бригади було змушене зайняти нижчі посади, ніж мало в ДУК, а командування бригади сформували професійні військові.[7]
коли призначили Сирського, то їх (ДУКівський кістяк — УП) поставили перед фактом: ви маєте виконувати тільки ті функції, які відповідають вашому посадовому рівню.
Аліна Михайлова, Сергій Філімонов, рота «Гонор» та окремі групи бійців 1-го ошб покинули лави 67-ої ОМБр «ДУК» та здійснили перевід у іншу бригаду. Відтак ані бійцями ДУК ПС, ані військовослужбовцями 67-ої ОМБр «ДУК» згадані особи не є.
У лютому 2024 року частина штурмового батальйону імені Героя України Дмитра Коцюбайла «Вовки Да Вінчі» з 67-ої ОМБр ввійшла до складу 59-ї мотопіхотної бригади їмені Якова Гандзюка.[7] 6 лютого 2024 року Сергій Філімонов повідомив, що він призначений командиром батальйону «Вовки Да Вінчі» у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади.[8][27] А майор Юрій Капустяк залишився командиром окремого штурмового батальйону імені Героя України Дмитра Коцюбайла у складі 67-ї бригади.[8][27]
У ході боїв за Часів Яр підрозділи 67-ї ОМБр просіли на відведеному їм секторі оборони.[7][28] Однією з причин стало те, що мобілізовані, які поповнили склад бригади, були змушені обороняти складні ділянки фронту при відсутності попередньої відповідної підготовки.[28] Коли окупаційні війська РФ посилили тиск, то частина військовослужбовців бригади без наказу покинули утримуівані ними позиції.[28] Командування Сухопутних військ ЗСУ заявило[28][29]:
Наслідки втрат позицій одним нашим підрозділом та оголення флангів інших бригад і батальйонів рахуються втраченими людськими життями, зміною обстановки не на користь ЗСУ.
14 квітня 2024 року сайт Цензор.нет з посиланням на повідомлення ДУК ПС поширило інформацію про роботу в бригаді численних комісій, які складають списки бійців, котрі воюють в бригаді з перших днів її створення, а також розпочаті службові розслідування щодо командирів підрозділів бригади[30][31]. ДУК ПС заявив[30][31]:
Повідомляємо, що вище командування Збройних сил України розпочало процес переведення в інші військові частини всіх командирів та бійців ДУК ПС, які формували бригаду та є її бойовим кістяком. Мотиви таких дій нам не відомі. Всі спроби зупинити цей процес та вияснити причини результатів не дали.
Можливо, хтось вважає, що розпорошення бійців ДУК ПС по різних підрозділах Збройних сил призведе до знищення ДУК ПС.
На думку ДУК, такі дії є незрозумілими та спричинять «цілковите ослаблення боєздатного підрозділу, яким від самого початку повномасштабного вторгнення є дана військова частина».[30][31]