7-ма добровольча гірська дивізія СС «Принц Ойген»

7-ма Добровольча Гірська Дивізія СС "Принц Ойген"
Емблема дивізії СС "Принц Ойген"
На службі	1942-45
Країна	Третій Рейх
Належність	Адольф Гітлер
Вид	Ваффен-СС
Тип	Гірські війська
Роль	Гірська піхота
Чисельність	Гірська дивізія
У складі	12-та армія Група армій «E» 15-й гірський корпус 5-й гірський корпус СС 34-й армійський корпус 91-й армійський корпус 21-й армійський корпус 69-й армійський корпус
Гасло	Meine Ehre heißt Treue ("Моя честь називається вірність")
Війни/битви	Друга світова війна Балкани Німецька окупація Югославії (1941-1945) Югославський фронт Операція «Вайс» Операція «Шварц» Операція «Рессельшпрунг» Східний фронт Белградська операція
Медіафайли на Вікісховищі

7-ма Добровольча Гірська Дивізія СС "Принц Ойген" — гірська дивізія у складі військ Ваффен-СС, що брала участь у бойових діях на Східному фронті під час Другої Світової Війни.

Гостра необхідність боротися з підвищеною активністю загонів четників і партизан-комуністів на окупованих територіях Югославії змусила влада Третього Рейху продовжити процес формування загонів з етнічних німців (фольксдойче) Балкан. На основі частин місцевої самооборони етнічних німців було вирішено створити гірськострілецьку дивізію. Її головним завданням повинна була стати боротьба з партизанами [3]. Як офіцерів в дивізію набиралися офіцери німецького походження, раніше служили в арміях балканських країн або Австро-Угорщини. Командиром дивізії був призначений бригадефюрер СС і генерал-майор військ СС Артур Флепс, в минулому генерал румунської армії, один зі старших офіцерів 5-ї дивізії СС «Вікінг». Формувалася дивізія на території Банату. 1 квітня 1942 року дивізія була перейменована на добровольчу дивізію СС «Принц Ойген», на честь великого австрійського полководця Євгенія Савойського. У складі дивізії були сформовані два гірськострілецькі полки (1-й і 2-й), а також різні допоміжні частини.

Дивізія була сформована до жовтня 1942 року з 15 000 фольксдойче, що проживали у Банаті. Однак вербування добровольців доповнювалася масовим закликом. Крім того, в дивізію потрапило і деяка кількість сербів, румунів та угорців, а також окремі члени хорватських каральних загонів. Відразу після формування вона була перекинута в басейн річки Західна Морава, в район міст Ужиці, Пожега, Чачак, Слатина і Кралево.

Наприкінці 1942 року дивізія була відправлена до Хорватії, в район міст Загреб і Карловац. Тоді в цьому районі йшла підготовка для чергового німецького наступу на югославських партизан. Наступ під кодовою назвою «Вайсс I» почалося 8 січня 1943 року. Німці планували очистити від партизанів райони на заході і північному заході від Сараєва. Кровопролитні бої з партизанами в гористій місцевості йшли до 16 лютого, в них крім німців взяли участь італійські та хорватські частини. В результаті наступу втрати партизан склали близько 8500 осіб, їм довелося залишити околиці Бихачу.

Під час операції «Вайсс II» дивізія брала участь в битві на Неретві, а потім несла охорону дороги Сараєво-Мостар. Навесні 1943 року взяла участь в атаці на четників у Чорногорії. Операція «Шварц» почалася 11 травня, в наступі взяли участь три піхотні дивізії Вермахту, та 4-й полк дивізії «Бранденбург», три піхотні дивізії італійців і дві піхотні дивізії хорватів. Внаслідок цього четники були змушені залишити Чорногорію і відступити до Сербії, їх втрати склали близько 4000 бійців. Після закінчення операції дивізія «Прінц Ойген» була направлена в Боснію, де розмістилася на просторах від Тузли до річки Босна. Дещо пізніше дивізія знову повернулася в район Мостара. У червні 1943 року командиром дивізії був призначений бригадефюрер СС і генерал-майор військ СС Карл Рейхсріттер фон Оберкамп.

14 жовтня 1944 року основні частини дивізії були знищені або здалися в полон 2-й болгарської армії, що воювала у складі Третього Українського фронту, на території колишньої Югославії. Дивізія, проте, після важких втрат і здачі в полон не була повністю розформована, а була докомплектована свіжими силами.

Наприкінці 1944 року до 14-го полку дивізії були включені залишки 21-ї гірської дивізії СС «Скандербег». Полк отримав назву «Скандербег» ^[1].

Дивізія воювала на Балканах до травня 1945 року. Залишки дивізії здалися у полон югославським частинам у Целе (Словенія).

Емблемою (тактичним знаком) 7-ї добровольчої гірськострілецької дивізії СС «Принц Ойген» була руна «Одал».

Особовий склад дивізії на чорних петлицях використовував руну «Одал». Серед військовиків дивізії (як і у 3-ї дивізії СС «Мертва голова»), були випадки носіння рун на обох петлицях, позначаючи звання тільки на погонах ^[2]. Військовики дивізії з німців, носили на лівій кишені однострою, руни СС.

Особовий склад дивізії з грудня 1942 року використовував чорні манжетні стрічки завширшки 32 мм, які несли на собі назву дивізії («Prinz Eugen»). Військовики полку «Артур Флепс», з грудня 1944 року, носили стрічки з назвою полку («Artur Phelps»). Колишні члени 21-ї гірської дивізії СС «Скандербег» носили стрічки свого попереднього підрозділу («Skanderbeg»).

В зв’язку з тим, що дивізія була гірськострілецька, то військовики дивізії на правому рукаві носили шеврон з едельвейсом. Також металеву емблему едельвейса носили на кепі. Канти погонів, та підкладка погонів (офіцери) були військового світло-зеленого кольору. Особовий склад 7-го танкового батальйону дивізії мав рожевий (танкові війська) військовий колір^[3].

• Балкани (січень 1942 — квітень 1945)
• Австрія (квітень — травень 1945).

• Группенфюрер СС та Генерал-лейтенант Ваффен-СС Артур Флепс (30 січня 1942 - 15 травня 1943)
• Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС Карл фон Оберкамп (15 травня 1943 - 30 січня 1944)
• Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС Отто Кумм (30 січня 1944 - 20 січня 1945)
• Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС Август Шмідтгубер (20 січня 1945 - 8 травня 1945)

• 13-й Гірськострілецький Полк СС "Артур Флепс"
• 14-й Гірськострілецький Полк СС "Скандербег"
• 7-й Гірський Артилерійський Полк СС
• 7-й Танковий Батальйон СС
• 7-й Гірський Розвідувальний Батальйон СС
• 7-й Гірський Протитанковий Батальйон СС
• 7-та Батальйон Штурмових гармат СС
• 7-й Зенітний Батальйон СС
• 7-й Гірський Саперний Батальйон СС
• 7-й Гірський Батальйон зв'язку СС
• 7-та Санітарний Батальйон СС
• 7-та Самохідний Ремонтний Батальйон СС
• 7-й Кавалерійський Батальйон СС
• 7-й Резервний Батальйон СС
• 7-й Велосипедний Розвідувальний Батальйон СС
• 7-й Охоронний Батальйон СС

За час існування дивізії 7 осіб її особового складу були нагороджені Лицарським хрестом Залізного хреста.

• Артур Флепс - Группенфюрер СС та Генерал-лейтенант Ваффен-СС, командир Добровольчої Гірської Дивізії СС "Принц Ойген" (4 липня 1943)
• Бернгард Діче - Штурмбаннфюрер СС, командир 2-го Батальйону 2-го Гірськострілецького Полку СС (17 липня 1943)
• Генріх Петерсен - Оберштурмбаннфюрер СС, командир 1-го Гірськострілецького Полку СС "Принц Ойген" (13 листопада 1943)
• Еггерт Нойманн - Штурмбаннфюрер СС, командир 7-го Гірського Розвідувального Батальйону СС "Принц Ойген" (3 листопада 1944)
• Гаррі Палетта - Оберштурмфюрер СС, командир 1007-го Батальйону Штурмових гармат СС "Принц Ойген" (26 листопада 1944)
• Франц Йозеф Кромбгольц - Гауптштурмфюрер СС, командир 3-го Батальйону 14-го Гірськострілецького Полку СС (28 березня 1945)

• Отто Кумм - Бригадефюрер СС та Генерал-майор Ваффен-СС, командир 7-ї Добровольчої Гірської Дивізії СС "Принц Ойген" (17 березня 1945)

• Армійська група «Сербія»
• Німецька окупація Югославії (1941-1945)
• Операція «Вальдрауш»
• Операція «Рюбенцаль»
• Операція «Кугельбліц»

• Bundesarchiv (Hg.): Die Okkupationspolitik des deutschen Faschismus in Jugoslawien, Griechenland, Albanien, Italien und Ungarn (1941–1945). Europa unterm Hakenkreuz. Die Okkupationspolitik des deutschen Faschismus (1938–1945). Band 6. Hüthig Verlag, Berlin 1992, ISBN 3-8226-1892-6.
• Thomas Casagrande: Die Volksdeutsche SS-Division «Prinz Eugen». Die Banater Schwaben und die nationalsozialistischen Kriegsverbrechen. Campus, Frankfurt 2003 ISBN 3-593-37234-7.
• James Lucas: Handbuch der Wehrmacht 1939–1945. Ein Nachschlagewerk. Tosa-Verlag, Wien 2000, ISBN 3-85492-152-7.
• Rolf Michaelis: Die Gebirgsdivisionen der Waffen-SS. 2. Auflage. Michaelis-Verlag, Berlin 1998, ISBN 3-930849-22-4.
• Klaus Schmider: Auf Umwegen zum Vernichtungskrieg? Der Partisanenkrieg in Jugoslawien, 1941–1944 in: R.D. Müller, H.E. Volkmann, (Hrsg. im Auftrag des MGFA): Die Wehrmacht: Mythos und Realität, München, Oldenburg 1999, ISBN 3-486-56383-1, S. 910 ff.
• Wolfgang Schneider: Die Waffen-SS. Lizenzausgabe. Bechtermünz-Verlag, Augsburg 2002, ISBN 3-8289-0514-5
• Karl-Volker Neugebauer, Ernst W. Hansen, Gerhard P. Groß: Grundkurs deutsche Militärgeschichte: Grundkurs deutsche Militärgeschichte 2. Das Zeitalter der Weltkriege 1914 und 1945: Völker in Waffen, Bd. 2, Oldenbourg 2007; ISBN 3-486-58099-X
• Уільямсон Г. СС-інструмент терору (в перекладі Бушуєва О. В., Соколова І. С.). — Смоленськ: Русич, 1999. — 415с. — ISBN 5-88590-961-X, 0-283-06280-0(рос.)
• Б. Л. Девіс Уніформа Третього рейха. 1933—1945 (переклад з англійської Гаврилова І. В.). — М.: ТОВ «Видавництво Астрель»: ТОВ «Видавництво АСТ», 2001. — 160 с. — ISBN 5-17-009715-8 (ТОВ «Вид. АСТ»), ISBN 5-271-02614-0 (ТОВ «Видавництво Астрель») (рос.)
• Ламсден Р. Охоронні загони НСДАП. Загальні СС (в перекладі Красуліної О.В.) —М.: ТОВ «Видавництво Астрель»: ТОВ «Видавництво АСТ», 2003. — 62 [2]с.8 кол.іл. —ISBN 5-17-021352-2 (ТОВ «Вид. АСТ»), ISBN 5-271-07617-2 (ТОВ «Видавництво Астрель»), ISBN 1-85532-358-3 (англомовне видання) (рос.)
• Уіндроу М. Охоронні загони НСДАП. Війська СС (в перекладі Красуліної О.В.) —М.: ТОВ «Видавництво АСТ»: ТОВ «Видавництво Астрель», 2004. — 63 [1]с.8 кол.іл. —ISBN 5-17-022241-6 (ТОВ «Вид. АСТ»), ISBN 5-271-08057-9 (ТОВ «Видавництво Астрель»), ISBN 0-85045-425-5 (англомовне видання) (рос.)
• Уільямсон Г. Німецькі гірськострілецькі та лижні частини. 1939-1945 (в перекладі з англійської Козлова О. І.,) — М.: ТОВ «Видавництво АСТ»: ТОВ «Видавництво Астрель», 2002. — 63с.12 кол.іл. —ISBN 5-17-016441-6 (ТОВ «Вид. АСТ»), ISBN 5-271-05210-9 (ТОВ «Видавництво Астрель»), ISBN 1-85532-572-1 (англомовне видання) (рос.)

• 7. SS-Freiwilligen-Gebirgs-Division "Prinz Eugen" (німецькою) . lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 16 липня 2013.
• 7. SS-Freiwilligen-Gebirgs Division Prinz Eugen (англійською) . axishistory.com. Архів оригіналу за 16 лютого 2012.
• 7.SS-Freiwilligen-Gebirgs-Division "Prinz Eugen" (англійською) . feldgrau.com. Архів оригіналу за 16 липня 2013.
• 7. SS-Freiwilligen-Gebirgs-Division "Prinz Eugen". на balsi.de. Архів оригіналу за 5 липня 2011. Процитовано 30 жовтня 2011.(нім.)
• 7. SS-Freiwilligen-Gebirgs-Division "Prinz Eugen". на okh.it. Архів оригіналу за 16 липня 2013. Процитовано 8 березня 2012. (італ.)
• RS 3-7. — 7. SS-Freiwilligen-Gebirgs-Division Prinz Eugen
• 7.SS-Freiwilligen-Gebirgs-Division «Prinz Eugen» [Архівовано 18 травня 2011 у Wayback Machine.]
• Volksdeutsche Manipuliermasse in der SS-Division «Prinz Eugen»
• 7. SS-Freiwilligen-Gebirgs-Division «Prinz Eugen» [Архівовано 5 серпня 2011 у Wayback Machine.]
• 7-я добровольческая горная дивизия СС «Принц Ойген» [Архівовано 7 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

• 7-SS Freiwilligen Gebirgs Division Prinz Eugen
• 7th SS Volunteer Mountain Division Prinz Eugen PHELPS KUMM OBERK [Архівовано 2 жовтня 2016 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про Збройні сили Німеччини у Другій світовій війні. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.