|
European Article Number European Article Number (англ. EAN, Європейський номер артикулу) — це міжнародна система кодування товарів у роздрібній торгівлі, що є розвитком американської системи кодування товарів UPC (англ. Universal Product Code). Призначена для оперативної ідентифікації товару електронними засобами. Підтримується міжнародною неприбутковою організацією GS1 та стандартизована Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO/IEC 15420)[1]. Повний код являє собою тринадцятирозрядну комбінацію цифр (EAN-13), існує скорочений варіант із восьми цифр (EAN-8)[1]. На товари зазвичай наноситься у вигляді штрих-коду[2]. ІсторіяСистему було запроваджено 1977 року. Кодування EAN розроблялося європейською асоціацією з офісом у Брюселі як розвиток системи штрих-кодування UPC, запровадженої у США 1973 року. Цифрові коди UPC можна перетворити на коди EAN шляхом дописування нуля спереду. Обидві системи кодування було формально об'єднано 1990 року шляхом створення міжнародної організації під назвою GS1[3]. Впровадження у Північній АмериціВідповідно до програми «Sunrise—2005», розпочатої 1997 року за ініціативою організації GS1 в США та Канаді, всі підприємства торгівлі у цих країнах мали приймати й обробляти як 12-значні «американські» штрихові коди UPC-A, так і 13-значні «європейські» штрихові коди EAN (а також їх скорочені версії — UPC-E та EAN-8)[4]. Оскільки штрихові коди для EAN-13 і для UPC-12 реалізовані за однаковими принципами, сканери штрихових кодів зазвичай однаково добре зчитують і UPC-A, і EAN-13. Заміна обладнання в магазинах не була потрібна. Однак існуючі торговельні системи США і Канади були орієнтовані на роботу з 12-значними номерами товарів (тобто UPC-12). Для переходу на 13-значні номери (EAN-13) потрібна була переробка комп'ютерних систем. На це відводився термін до 1 січня 2005[4]. Структура цифрового коду EAN-1313-розрядний номер містить чотири складові[4]:
Префікс GS1Префікси розподіляються головним офісом між представництвами GS1 (та іншими організаціями) для децентралізації розподілу номерів. Більшість префіксів розподіляється між національними представництвами для адміністрування системи нумерації у відповідних країнах. Наприклад, українському представництву GS1 виділено префікс 482. Окремі префікси виділяють міжнародним організаціям для адміністрування тих стандартів, які було включено до EAN, зокрема це ISSN (префікс 977), ISMN (979-0), ISBN (978 та діапазон від 979-1 до 979-9) тощо. Частину префіксів зарезервовано головним офісом для подальшого розвитку системи (990, 992—999) або для застосування національними представництвами (050—059, 200—299 тощо). Зокрема, в Україні визначено префікси для товарів обмеженого обігу: префікси від 020 до 029 можна застосовувати лише для нумерації товарів у межах підприємства, а префікси 20 — 23 призначено для кодування роздрібних товарів змінної кількості в торгівлі (наприклад, товари, що продаються на вагу)[5]. Префікс GS1 не можна розглядати як код країни походження товару (навіть у тих випадках, коли його видано національним представництвом організації). Справа в тому, що підприємства, які виробляють товар, зазвичай застосовують номери, виділені для центрального офісу, хоча виробничі підрозділи можуть бути розташовані в інших країнах[5]. Водночас, якщо товар призначено для якогось конкретного територіального ринку, то підприємство може отримати номер для нього у відповідній національній організації (не за своїм місцем розташування)[6]. Ідентифікатор підприємстваВизначається відповідним представництвом GS1. Разом із префіксом GS1 утворює префікс підприємства (від 6 до 9 цифр, довжина визначається відповідним представництвом залежно від поточної та планової товарної номенклатури). В Україні надають префікси підприємств довжиною від 7 до 9 цифр[4]. Номер товарної позиції
Контрольний розряд
Структура штрих-коду
Регіональні коди національних організацій GS1
Див. такожПриміткиДжерела
Література
|
